ЖИТТЯ
Я пізнавав життя в полоні ностальгії,
В тужбі за волею, у вогнищі сухот,-
Як потопельник, плив із каменем на шиї,
Тонув і виринав, заціплюючи рот.
Минали дні й роки –
я плив за течією,
Дивився на красу й на обшир Колими,
Я день і ніч тужив за рідною землею,
Забутий усіма – і Богом, і людьми.
Я подумки ішов у гори – вище й вище,
Я молодість з-за гір душею визирав,-
Моє життя було – як чорне попелище,
Але мій дух, однак, у ньому не вмирав.
Якщо здоровий дух –
здоровим буде й тіло,
Я гартував його в страшних концтаборах,
Нічого, що життя на попіл перетліло,-
Мій дух із попелу відроджувавсь, як птах.
І хоч моє чоло – пооране, суворе,
Хоч змучене лице, та погляд молодий,-
Ще почуття в душі розбурхане, як море,
Немовби я не знав ні горя, ні біди.
Якби мене спитав хтось пещений і ситий,
Чи варто жити так, як я – на Колимі,
Я б відповів йому,
що краще вік прожити
На каторзі, ніж день – в духовному ярмі.
Я жив не так, як він, що знав лиш насолоду
И усе життя в страху догоджував усім,
Немов бездушний черв, не чув страждань народу,
Безрідний і чужий йому, як анонім.
Ні, я не скнів – я жив, хоч часто в очі смерті
Дивився й кров’ю в них плював у забутті,-
Я пізнавав життя в бездушності одвертій,
Але ніколи їй не кланявся в житті.
1954-1988
(1 votes, average: 5,00 out of 5)