БРЕХУНЕЦЬ
Докоряє дід старенький внукові малому:
– Я, як був таким маленьким, не брехав нікому. –
Засвітилися лукаво очі у хлоп’яти:
– А як стали вже великим, почали брехати?
(2 votes, average: 4,00 out of 5)
Related posts:
- МАРГАРИТА я прийшла на світ неозброєна щоб битися на шпагах з нечистою силою тим паче з великим коханням чому мені – […]...
- ПОЛЬОВА СУМКА Вернувшися з війни додому, Шинелю знявши фронтову, – Своєму синові малому Віддав я сумку польову. З тих пір минуло днів […]...
- “І засміялась провесінь: – Пора…” І засміялась провесінь: – Пора! – за Чорним шляхом, за Великим Лугом – дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра – […]...
- “Великі дерева самотні…” Великі дерева самотні, Великі люди самотні. Я про це десь читав, Але я не згоден. Великим деревам ближче до сонця. […]...
- ОСІННЯ ДОРОГА Осінь прийшла тепла і ніжна, як живіт коханої жінки. Мов руки зламавши в ключицях, проплив журавлиний ключ. Дві верби спинились […]...
- БАТЬКО ФЛОЯРИ На вітрові ярім, На вітрові дикім Малесенький явір під небом великим. Малесенький явір, Зростаючи в небо Приміряти марив Все небо […]...
- МАЧИНКА Мороз вже сивий доцвітає, Вже день од холоду закляк, А тут, де падолист витає, Між листом жовтий сяє мак. Мала […]...
- ПРИСВЯТА Я туго ріс. Тож не дивуйте їм, Тим недосвідченим, невправним звукам,- Таким беззахисним, таким безруким Я був тоді на торзі […]...
- БУЛО БІЛЯ МОРЯ ВЕСЕЛО Було біля моря весело, Цокотіли камінці. Так легко гнулись весла У міцній руці. Дратись на скелю струмлену У вогкий чагарн’ик. […]...
- “Вiд ясних зiр. І тихих вод…” Вiд ясних зiр. І тихих вод. Вiд благородного корiння. Таким почався мiй народ. Таким продовжується нинi. Мiж молодих його зiниць […]...
- “Увійде і тихо стане…” Увійде і тихо стане: – Ось де я! – Злотокоса, тонкостанна, Наче лілія. Поведе плечем, бровою, Схилить голову І покличе […]...
- ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ – А ти знаєш, – Гнат питає в родича Тимошки, – Що у Києві на стінах почепили дошки “В цім […]...
- Метелик нічної веселки метелик нічної веселки з гір що димлять від спеки у складках туніки з каменю орхідеї почали перетворення риби крилаті й […]...
- ТРИШКИН КАФТАН У Тришки на локтях кафтан продрался. Что долго думать тут? Он за иглу принялся: По четверти обрезал рукавов – И […]...
- “У безгомінні раптом подало…” У безгомінні раптом подало Свій голосок несмілий джерело. За сотню кроків розлилась ріка – Воно ж в сухій долинці витіка. […]...
- СОКОЛИК Ішов п’яний серед ночі. Добре десь напився! Раптом бачить: повний місяць в калюжі відбився. А п’яному, як малому, усе вдивовижу. […]...
- СВЯТИЙ МУЗЕЙ Двісті літ стояла церква та й музеєм стала, Щоб публіка по квиточках її оглядала. Зайшла баба до музею, цілує ікони, […]...
- “Сеї осені ти мені двійко каштанів дала…” Сеї осені ти мені двійко каштанів дала. А тепер – сніговійниця перша, І вони на столі перед мене Лежать… Так […]...
- “Гіркі плоди, як наша пізня радість…” Гіркі плоди, як наша пізня раідсть – Калин мерзла скапує на сніг, Солодка гіркота в густому снігопаді Протане – проступа […]...
- УСПЕНІЄ Ішла усміхнена, погожа, Стомилась шепотом трави: Заснула в зіллі Мати Божа; Зійшли роменом рукави. Співати почали тополі І розливатися ставки […]...
- КЛАСНА ЗАГАДКА Іще одна загадочка для вас: прикметник означа найвищий клас, споріднений з іменником співзвучним. Лиш Й на К в кінці змініть […]...
- “Краса, розміряна краса…” Краса, розміряна краса, Вже не одягне цю країну. Хіба, як перше, – небеса Так само родяться і гинуть? Уже не […]...
- Із циклу “ЗГОРІЛА КОРЧМА” Я так тебе люблю. За Вінницею – осінь. Іще Південний, а уже холодний Буг, Із винниць п’яний дим лежить в […]...
- ЗА ВІКНОМ СНІГ Моя самотність знає, що за вікном сніг. Знає, знає… Самотність моєї ночіі знає, що сплять яблуньки в малому садку, що […]...
- “Ти вийшла крізь світанок, що зринав…” Ти вийшла крізь світанок, що зринав холодними, терпкими соками, і до моєї пам’яті зайшла м’якими кроками. І ще одна мандрівка […]...
- “Філософе з чарівними очима…” Філософе з чарівними очима, Із добротою в глибині зіниць! Ще є в нас, люба, крила за плечима, Що не дозволять […]...
- ШЕЛЬВАХ Ой та нікому так, нікому, Та як жовняру молодому!.. У кабатинці, у ремнію Ходить шельвах по каміню Ой та по […]...
- БЕЗСОННИЦЯ Не можу спати вночі, встаю, щоб напитися молока, коли воно гріється на кухні, нараз ноги складаються підо мною, мов польове […]...
- “Маленьким хлопчиком додому…” Маленьким хлопчиком додому у полі йшов я в шумі трав і у гніздечку кам’яному сорокопудика спіймав. Тримав я міцно пташеня […]...
- РОЗПУКА Поза тихими водами Сумно та й смеркалося; О, як голос меж горами, Щастя розбилося! Летить ворон чорнокрилий – За ним […]...
- “У синьому небі та в синьому морі…” У синьому небі та в синьому морі Посходили зорі та й стали в дорозі. Палають скорботно, освідчують болем За тими, […]...
- “Я ніколи не кланявсь вождям…” Я ніколи не кланявсь вождям У житті – ні малим, ні великим, І дивився з жалем на нетям З їх […]...
- ДЕКОРАЦІЇ В малому бачити велике… За фотошпалерами – Ніццу, За екраном телевізора – світ, В трьої соснах почути шум соколиного бору… […]...
- ОНОВЛЕННЯ Там, де колись ходила, Осінь ходить. Думала: треба поспішати, Бо вже нерано. Обрій червоно засвітився, По гілках вітер перебіг – […]...
- ТВОРЧА ТИША О! Нас давно не видно на кону. Закохані у тишину робітні, Ми стали скромні, стали непомітні, Скупі на жест і […]...
- “Ну що б, здавалося, слова… “ Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, Як їх почує!.. Знать, […]...
- ЯК ТО СПІВАК ПРОКЛИНАЄ. З німецького, Л. Уланда Стояв давно десь замок величний на весь край, Далеко го було видко – аж поза море в гай; Докола замку […]...
- КАКИМ ТЫ БЫЛ, ТАКИМ ОСТАЛСЯ Каким ты был, таким остался, Орел степной, казак лихой… Зачем ты снова повстречался, Зачем нарушил мой покой? Зачем опять в […]...
- “Над гаєм хмара руку простягає…” Над гаєм хмара руку простягає І гається, і гається над гаєм. Ще дощ у хмарі, ще вона не знає, Де […]...
- “Хоч як твої слова б не заплелися…” Хоч як твої слова б не заплелися, А як бездумно – гріш таким ціна. Гуцул про них казав би: – […]...