Автор: БОЙЧУК БОГДАН

обвалюються на століття сплощують роки в тонкі дошки поплямлені молитвами й надіями вкриті воском закидані вінками болю могили чорні рани […]

Між скибами застиглих вечорів замовкли люди. Ридають в темряву жінки, без лон, без немовлят. І нерухоміють в устах слова, бубнявіє […]

бо тілá в любові протикаються щілинами крізь стіни небуття і задихаючись вдихають час який спиняється на мить і рухається по […]

вже тридцять літ шумить березове гілля крізь білі спомини і пам’ять літ білизною вгинає сніг гілля блідих беріз як найдивнішу […]

Як світла ломили над Palacio ніч, ти познáчила мене під вестибюлем, де Рівера стінами блудив, тягнучи по них минуле. Ти […]

Як кадилом задихалося всеночне, і на утренях від ночі віддирали ранок, облипали ризи непорочні шепотом прочанок. Клеїли молитвами без віри […]

Кругом порозкидані тіні, проколюють тіло дощі. Іти б – та життя під ногами розмокло, гукнути б – у горлі діра, […]

1 Вона коханням вичерпає з тебе останки почуття і ніжність, щоб ти ціле життя тужив за нею, щоб ти чекав […]

обривається провалля снів і він приходить кладкою до мого тіла випікає рану де були уста а я цілунками заліплюю провалля […]

Мужчини і жікни з більмом блукання на очах приходять і шукають у моїх рядках шляхів для їхнього життя. Мужчини що […]

щоденно мучиш дзеркало своє примушуєш його щоб відбивало тебе іншим ніж ти дійсно є тому ти ломишся і гнешся вивертаєшся […]

На плотах вмирало пізнє літо, йому світився соняшник в очах і скапував у жито. Господь кропив з живущої руки, але […]

заламані у призмі віку роки – пробиті цвязами померлих роки – завішені на голосах покійників роки – одягані навиворіть всідають […]

Жовтими думками пахне осінь, як листки, летять з дерев пісні: йдуть жінки – грудьми напроти вітру – босі, жовті спомини […]

Якщо питатимуть за мною, то скажи: у нього була справа в потойбіччі. Сокан Коли питатимуть за мною, то скажіть, що […]