ЛЮБЛЮ ВІТЧИЗНУ
У всякий час, у всяку пору
Люблю Вітчизну дорогу:
Степів її гладінь простору,
Громи й веселкову дугу.
Гірськи шпилі й ліси пахучі,
Красу ранкової зорі
І рік одвічні доли й кручі,
Ласкаве сонечко вгорі.
Люблю комбайна звук октавний,
Коли на хедер пада ниць
Облите сонцем золотаве
Колосся зрізаних пшениць.
Ведуть машини комбайнери,
Із бункерів тече зерно, –
То міць людей нової ери.
Їх праця – дружби знамено.
Люблю тебе, мій рідний краю,
Коли крицеві трактори
Лани широкі дружно крають,
Гудуть осінньої пори.
Зима, а чуть моторів звуки,
В степу, в мороз і в бурі свист:
Везе “органіку” і туки
На лан невтомний тракторист.
Стає капіль дзвінкіше капать,
Хоч лютий снігом ще мете.
“Хутчіш у поле!” – серце квапить:
Вже гріє сонце золоте.
Запал весни струсне байдужих.
Люблю в повітрі поля пах.
Його несе на крилах дужих
Віщун краси – весняний птах.
Весна ось-ось, не за горами.
Вже десь летить пташиний шнур,
Наповнить серце нам піснями,
Мов струни сонячних бандур.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)