Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







SUPERSTITIO

Весною віє запашна кімната,
Дзвенить розмова і парує чай.
Віддайся їм і в серце не пускай
Щемливих забобонів Полікрата.

Коли душа спокоєм перейнята,
Не згадуй: усьому настане край!
Що кращий день нам упаде на пай,
То тяжча ніч і зліша нам розплата.

Втішаю серце… Але прикрих дум
Не сходить попіл – як прогнати тлум
Передчувань і всі страхи безсонні?..

Таж навіть сад за вікнами темнить
Тремтячі вогники на оболоні
І затіняє кожну ясну мить.

19.06.1931

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)


SUPERSTITIO - ЗЕРОВ МИКОЛА