Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







БРАМА ЗАБОРОВСЬКОГО

I

Ні, не бундючний, ситий гетьманат,
Не багатир – полковник череватий,-
ЇЇ поставив очі чарувати
Смиренний рясофорний меценат.

Намігся він, замість жебрацьких лат,
Убрати гору в золото й шарлати,
І кутодахі виросли палати
Серед поліських гонтом битих хат.

Наук любив він сяйво щирозлоте
І школам оддавав свої турботи,
І був світильник щедрий і благий.

В дні займанщин, хижацькі і брутальні,
Святительську пишноту панагій
Він забував для книг і готовальні.

1930

ІІ
(Коректив)

Ваш милий образ – трафарет і хрія:
Був характерніший цей меценат –
Князь церкви, синодальний дипломат,
Досвідчений і промітний вітія.

Він знав, як оздобляє панагія,
І люстро мав на споді (біля врат
Оглянути пишноту власних шат),
Дбав, щоб була ефектна літургія.

А гроші, жертвувані школярам,
Рипіди й маски тріумфальних брам –
То є медаль, що має на звороті

Хижацтво й хамство “від усіх джерел”:
Гладких ченців, що догоджають плоті,
І чорні стріхи монастирських сел.

12.12.1930

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,00 out of 5)


БРАМА ЗАБОРОВСЬКОГО - ЗЕРОВ МИКОЛА