Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ТОНКА ОДІЖ

Пестячи розквітлі троянди і нерозквітлі горбики із рожевими шпилями, відчуваю, яка тонка одіж на тілі молодої жінки. 1985

ВДОМА

Під хату шлях листя калюж простяг. Скрип дверей, як сухий сірник. На обличчі осінній коник. Піч потемніла ружами, листок у […]

СІТЬ

Я надто довго був самим собою. Не через якісь сумніви, а через те, що все на світі має бути самим […]

“звір зближається…”

звір зближається чую як розчепилося повітря від кинутого списа я добре його гартував інших звуків не вловлюю хіба що в […]

ХАТА

Запала із нападаним листям, із прибулими островами молу, із дерев’яним світом, що вигляда коня. Достигла, перестигла із гніздами джмелів та […]

СПОГАД

Віддаленість, спогад, зелена гілка, кинута рукою. І мов шовкова квітка. У спогаді тверде її стебло. А квітка – мить, до […]

Слово до життя

Білим снігам доручаєш збереження, блиском сльози пересвітлюєш речі, радісні звістки вапном безіменним, здавлюєш золотом сіль у копальнях, червінь цвяхів у […]

КОЛО

Починається ранок, починається кінь у яблуках. Вони котяться по траві, і в траві мокрі губи блищать. Роздимається грива, як рій, […]

ВИР ПОГЛИНАЄ

вир поглинає: це така ясна днина коли багато срібла і таке воно легеньке що вітерець його перебирає в тій днині […]

БРУНЬКИ

Щілина – то звук. Двері розчиняються, і відразу той звук, і тоді ти виходиш. Як це багато: однісінька щілина, щоб […]

“Букети із шипшини…”

Букети із шипшини увечері біля клубу – рожеві пелюстки хлопці голублять а восени липі де-не-де самітня квітка спалахне розпашілі весілля […]

ДОРОГА

Люди, це ви? Ваті потоки… Без смертей, без народжень. Ваші ріки, де річка кожен. Ватні, мелодії… Запишу. І буває ж […]

Страница 2 из 212