Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові


ЗОСЕРЕДЖЕННЯ

Так, смертного не вберегти,
так образ в обрії заходить:
з косою ока хай Батий
від берегів звільняє води.

Силкуюсь розщепити досвід
я – суто варварський годованець:
мій перший сніг. Твій цвіт-первоцвіт –
єдиним кодом закодовані.

Я темряву Твою привласнюю –
у випитій воді пливу:
кочує голова над в’язами –
рве рота по старому шву.

Заходять до світлиць світличні –
вдихають в плоть красу судин:
які червоні квіти вишні
і білокрів’яні плоди…

Кістяк косою очі косить –
в дітей ховається монгол:
і похорон – незвані гості –
як спроба на трагічну роль.

…Всі війни – в чоловічих солях,
так божевільні розум п’ють:
на косах сплять сини-соколи –
пасьянс із ліків та отрут.

ЗОСЕРЕДЖЕННЯ - ВИШЕНСЬКИЙ СТАНІСЛАВ