ВЕЛИЧ БРОДУ НЕВМІННЯ

Related posts:

1. ПОРОДИ ЄДИНОГО БРОДУ іноді наздоганяють нападників і золотять світлинами гру перехованих речей впродовж репетиції винаходу світло вибирається із свічника і свідчить іскрами в […]...
2. “Рим – велич, а Флоренція – краса…” Д-рові Д. Мельникові, меценатові Рим – велич, а Флоренція – краса! Жадав би вік свій провести край Арно, Де по […]...
3. БРОНЬОВАНІ ДЗЕРКАЛА у гніздов’ї білих хлопців ніколи не припиняється реанімація катастрофи – поза пучками вимерзлих рук ся пролісковість весен в океані змивається […]...
4. “На вгороді коло броду…” На вгороді коло броду Барвінок не сходить. Чомусь дівчина до броду По воду не ходить. На вгороді коло тину Сохне […]...
5. ДЗЕРКАЛО щоденно мучиш дзеркало своє примушуєш його щоб відбивало тебе іншим ніж ти дійсно є тому ти ломишся і гнешся вивертаєшся […]...
6. САМОТНЯ ЛАСТІВКА Самотня ластівка на дроті – Одним одна, самотина. Всі ластівки давно в польоті, – Чому ж без вирію вона? Така […]...
7. СОН “Я бачив дивний сон…” І. Франко Куми одесну і ошую. А шум! А гам! А шал! А шквал! А сміх […]...
8. ДО ФАБРИКИ До фабрики, як вітер, я Біжу в нічнім тумані! А небо, місяць і зоря, Мов прапор мусульманів. Видніє камінь сірих […]...
9. ШВИДКІСТЬ ЗУПИНКИ щоб відстати від швидкості стін вихід – висновку осад без замовлення напад наркозу на замовлений біль – вимивання з дерев […]...
10. “Чи то недоля та неволя…” Чи то недоля та неволя, Чи то літа ті летячи Розбили душу? Чи ніколи Й не жив я з нею, […]...
11. ЛЕГЕНДА Було колись в одній країні: Сумний поет в сумній хатині Рядами думи шикував; Вони й “рівнялись”, мов піхота, аж тут […]...
12. “Я серджусь на себе, повірте…” Я серджусь на себе, повірте! Давніше бажала Твердих, чоловічих долонь З мозолями від списа, Не витончених, без прикрас, Бідою порепаних. […]...
13. ДЗЕРКАЛО Дзеркало питається стрункої дівчини в мальованім одязі : “Яка ти?” По літах, лагідно, бере в руку зморшку і сивий волос, […]...
14. “сухі окрушини шкіри…” сухі окрушини шкіри струшує з пальців майстер облич довго не дивлячись в дзеркало миє руки долоні торкаючись одна одної наливаються […]...
15. “У білім сні, у білім сні зимовім…” У білім сні, у білім сні зимовім, В землі під серцем ворухнулася весна, І тінь конвалій синьоголосна Нам почала весну […]...
16. “Теплого літа чарівність…” Теплого літа чарівність, Сад за вікном спочиває, В шибу – стукає північ, Скрип – хтось вікно відчиняє. На смуглій руці […]...
17. ІМІТАЦІЯ ТВЕРДОЇ ВІРИ ся домівка повернень життя тіні – стіни без м’язів цементу розсипається острів пожежі де зникають контрольні події й непобачення стежить […]...
18. “Тільки верхня частина блискуча…” Тільки верхня частина блискуча – Наші зустрічі, наші свята – Всім видніє… Провалля і кручі – Наші будні, що смог […]...
19. XXX. “Не затримає нас дзеркало…” Не затримає нас дзеркало спаралізованими руками, і стіни, плиткою пам’яттю, не пригадають нашої присутности. Лиш ліжко, лежачи горілиць, ще чутиме […]...
20. КАССАНДРА беру своє звітріле обличчя й занурюю в дзеркало там світиться біла скеля і горять два холодні колодязі над мовчазною брамою […]...
21. КАРПАТСЬКА БАЛЯДА Олені Багато юносте! Щедрими Втіхами доля гостила. Ми не питали, що далі За молодою межею. Об скелі дзвеніли комети, Одна […]...
22. НАЙДОВШИЙ ДЕНЬ ЛІТА Прогнулась вишнева різка, Мов сіла душа чужа. І сонце упало різко, Зіскочивши із ножа, Й так червоно розлилося, Скривавивши небокрай… […]...
23. “Летить собі зозуленька та й кує…” Летить собі зозуленька та й кує про невтішне горенько про своє: прилетіла з вирію – все цвіте, куди ділось дерево […]...
24. “Вода в озерах потемніла…” Вода в озерах потемніла, Ліси дрімота облягла. Трава поволі без тепла Зашерхла, зблякла, посіріла. Не лопотять пташині крила, Минула вирію […]...
25. Ніке Самофракійська Кожна складка твойого легкого убрання Випромінює сяйво тріумфу велике. Вічна тайна твоя за межею пізнання, О велична і горда, божетственна […]...
26. ПУСТЕЛЯ ЧЕРГИ чудна податливість і опір у сплаві голизни-одінь: се територія циклопа у лабіринті володінь параметр володіння – скутість хвилини в покладах […]...
27. КРИВИЙ ТАНЕЦЬ Не відаю, чи дивлюся В магічне дзеркало, Чи в обличчя криниці, Чи в крутіж своєї душі, Коли виринають знову Дорогі […]...
28. А – КНЯЗЬ АСКОЛЬД Аскольд був лицарем і князем, Гостей привітно зустрічав, А рідну землю від ординців Мечем двосічним захищав....
29. ЦИГАНКА подай долоню архіпелаг долі а розкажу тобі про дерево яке вирощуєш у своїм серці подай долоню дзеркало любови а скажу […]...
30. “Благословенний час вертання…” Миколі Плав’юку Благословенний час вертання Птахів із вирію, коли Весна іще холодна й рання, І небеса ще не цвіли Блакитним […]...
31. “Якщо не можна вітер змалювати…” Якщо не можна вітер змалювати, прозорий вітер на ясному тлі, – змалюй дуби, могутні і крислаті, котрі од вітру гнуться […]...
32. ПАРИЖ Ти – Салямбо з волоссям фіолетним Весняних ночей, – незбагненна врода, Комета золота і перелітна. Ах, я вінчалась у твоїх […]...
33. “Осінні пожежі: дими картоплини…” Осінні пожежі: дими картоплищ, Жарінь горобинова, спалахи кленів. Димами прогірклий до вирію клич – З неораних стерень, із плес опалевих, […]...
34. ДОЩ Дощ ливнув. Злетіли тротуари, Піднявши вгору крила хвиль. Заплакали червоні фари І сивим став автомобіль. Неначе дзеркало, на плоті Срібляна […]...
35. СОБАКЕ КАЧАЛОВА Дай, Джим, на счастье лапу мне, Такую лапу не видал я сроду. Давай с тобой полаем при луне На тихую […]...
36. ВАЛЬД’ЗЕ Дахи червоні, вулички вузькі, Вгорі лопоче різнобарвне плаття При озері, як дзеркало, ковзькім, Що дише шуварами і лататтям. Чи не […]...
37. “Між юрбою дріб’язково-сірою…” Між юрбою дріб’язково-сірою, Як качками на брудній воді, Мов лебеді, летючи із вирію, Впали Юрієві джури молоді. ……………………………….. Відгортайте соняшні […]...
38. “День за днем росте моя малеча…” День за днем росте моя малеча, В ній розумне слово дозріва. І стають у хлопців ширші плечі, І сивіша в […]...
39. “І знову надходить весна…” І знову надходить весна, І ріки з-під льоду скресають. Заклично цвіте далина, І з вирію птиці вертають. Летять вони вдень […]...
40. КИЇВ – ТРАДИЦІЯ Ніхто твоїх не заперечить прав. Так, перший світ осяв твої висоти, До тебе тислись войовничі готи, І Данпарштадт із пущі […]...