Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







САЛЬВАДОР

I

Чорте, засмаглий у короні ритмічних церков,
Танцюристе на пагорбах із бугенвілем 24 на стегнах,
Коралевим кущем розгалужуєш свої жили.

Яку жертву запрагли Ошoссі, Ошýм, Ошаля 25 ,
Щоб придбати зашептане зілля на щастя
Для відмовлення окрушини доброї долі,
Що загарбала срібними нігтями твоя фіга з гебану 26 ?

Ти танцюєш Саломеєю з моїм вирваним серцем.
у топазових бризках твій регіт зарошує ніч.

II

Заклинаю твоє ім’я в реліквіях забуття.
Амарантове листя потопає в гербаріях снів,
Кам’яніє орлиця, що пручалася в пазурях сонця,
Замерзають у штилі потоки еолових арф,
Свічки із слонової кості оплакують вічність,
І меандри в троянді перетворені в амоніт.

Згасла веселка на лоні солоних лілей,
Відцвіла Єманжa на воді голубиними кроками,
Океановий келих відрікся спраглої мушлі,
Що кривавила перлямутр, доки мідна рука
Не вирвала з матки на світ барокковий метеор.

III

Тому, що Тереза спрагла, запалася в землю криниця,
Щоб з голоду гризла нігті, зітліла хлібина з зіниць.
Убили їй батька? Слід зарізати матір, сестрою підтерти завулок,
А як немає сандалів, треба обтяти їй ноги об пень.
Тому, що Тереза співає, мурашва їй наддовбує груди,
Тому, що кохає – в пазусі скорпіон.
Перекидаються жебраки слинороті
Її ім’ям надів’ялим – цвітом іпe 27.
Камінь у кіш їй кинуть, як розносить білизну по людях,
Аж вилущить квасний плід у гірких бур’янах,
Тоді їй покажуть, як на подвір’ї сусіда
Діти козу запрягають у тачку,
Як садить морелю для білої жінки коханий,
І дадуть їй ножа, хай заколе пантеру, що в серці щемить;
Бо чорне злеліяли щастя Ошoссі, Ошýм, Ошаля,
Погравшися нею на ярмарку долі,
Шматяною лялькою з жахом роздертих очей.

IV

На злитті трьох доріг
В розмальованих кахлях –
Там святилище на колоні :
Богородице Діво.

На злитті трьох доріг
Ждала тебе рідна доля,
Мружила хижі агати
Кішка, що була Сфінкс.

У долі серпанок пом’ятий,
Заяложена китиця в жмені.
Привітала тебе святим усміхом
Доля причинна.

На злитті трьох доріг
Ти сіяла від щастя,
Що кришилося м’якушем хліба
За твоїми зіницями.

V

Коли до камінних сходів хвилясто
Напливають чорні хоeфори 28,
Короновані алябастром і білошумним квіттям,
Стелити Ісусові Доброї Смерти 29
Саморобний саван своєї покори,
Кануть з очей виноградні грона
Над звітрілими мапами рук
Прошаків щастя на перехрестях, як ти, Терезо.
Моя доля цідиться струменем у твою,
І напучнявіла річка вливається устям в людське страждання.
Вже не самотня, цілую пом’ятий шовк твоєї щоки
І павутинні узори спрацьованих пальців.
Може, викличу свічку в твоїх зіницях, Терезо.
Поклади алябастровий дзбан на чоло
І провадь мене понад брудом ритмічними кроками
В Сальвадор, оперезаний світлом воскресним.
Понесу за тобою твій козуб стрільчастими сходами,
Де твоя передчасна дитина – метелик з емалі –
Поведе нас у рай крізь дзвіницю розквітлого жакарандa 30.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,00 out of 5)


САЛЬВАДОР - ВІРА ВОВК