РАХИЛЬ

Related posts:

1. Рахиль И служил Иаков за Рахиль семь лет; и они показались ему за несколько дней, потому что он любил ее. Книга […]...
2. “Лошиця нюхає туман…” Лошиця нюхає туман, З туману пахне їй туманом І видно: з-за туману тьмяно Зіходить місяць-молодан. Перепочинює ріка, Холодне злизує каміння, […]...
3. СВЯТИЙ ЮРІЙ Підвелися колони лісу З кучерявими капітелями. Святий Юрій у сонця шоломі Чвалає бороти змія У глибоких гірських щілинах. На низинковий […]...
4. ДОРОЖНАЯ ДУМА Колокольчик однозвучный, Крик протяжный ямщика, Зимней степи сумрак скучный, Саван неба, облака! И простертый саван снежный На холодный труп земли! […]...
5. “Матері не вмирають…” Матері не вмирають. Матері не сплять. День і ніч матері в узголів’ях стоять Над нашим сумлінням, Над мислями й долями, […]...
6. НЕМИНУЧІСТЬ Раз Паїсій блаженний, що в Києві жив предавно, серед ночі, вві сні, білоткану сорочку побачив, лопотіло, кипіло, боліло її полотно, […]...
7. РОЗВІД Уже сніги розтанули, і серце Прокинулось – печальне і сумне. В неволі час невидимо несеться, Як вітер, з ніг збиваючи […]...
8. “Переглянуть, обміряють слово…” Переглянуть, обміряють слово, Перенюхають все разів п’ять. За тире, за уступи змислові Накладуть конфіскати печать. І на пробу – палає, […]...
9. НАТХНЕННЯ Такий бува момент, що в серці полумінь пече, напруга почуваннів межі розрива, злітають блискавки з осяяних очей, та іскрами думок […]...
10. МЕЖИРІЦЬКІ ГОРИ Гори – Як груди матері. Коли втомлять Далекі шляхи, Нахолодить Буденна утома, Прийду до старого Межиріча, Прихилю свою голову До […]...
11. МОЛИТВА В ЗАСУХУ Поливайте вдвох Україну, Боже Перун, святий Ілля… Щоб втолила спрагу земля, Щоб народ цей до краю не згинув. Поливайте горби […]...
12. “Що ж далі? Задубіння жил…” Що ж далі? Задубіння жил, Подагра, пам’яті судома. Від того, чим ти досі жив, Тобі лишилась тільки втома. Навчись дивитися […]...
13. БРУНГІЛЬДА на греготі мій замок у палісаді понастромлюваних кривавих капітелів а тут – оця каблучка що пече відчаю гейзер вибухає: чи […]...
14. ОДА ДО ПІСНІ Пісне! Велична, рідна Пісне! В Тобі є все: і древня наша слава, Володимира хист і мудрість Ярослава, І наших прабатьків […]...
15. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Вклонившись гречно, влесливо-рахманну Повів промову польський посланець: “Прошу одуматись. Легкий кінець Не за горами… жегна я дістану”. Підвівсь Богдан – […]...
16. ЧЕРЕМОШ Сльоза дитинства з ребра Сокільського: Мій Черемош, мій Черемош… Єднання ялинної ночі й туману Між кичерями на лігві глиці, Вірлиними […]...
17. ЛІТО День гасить зорі, – Уже світанок. Почне сопілка – Шовсь! Перепілка. Серед туману Лани – мов море. Літо наспіло: Побудь […]...
18. ТАНГО І знов з’єднались в одну оману О, дивне танго, – і сум і пристрасть. Пливу на хвилях твого туману Згубила […]...
19. “Матері залишаються з нами…” Матері залишаються з нами І тоді, коли їх нема, Коли чорна земля і дрімуча пітьма Пролягає між ними і нами. […]...
20. ІШОВ МИКОЛАЙ (Про Святого Миколая) Ішов Миколай лужком-бережком. Святий Миколай із повним мішком. Від хати до хати біленьким сніжком ішов Миколай із повним мішком. Святий […]...
21. ДО ДАНТА (прочитавши його поему “Пекло”) Хто не знає, Данте, твого горювання, Той і твого пекла страшного не взнає: З твого серця вийшли ті оповідання. В […]...
22. “Останній журавлиний крик…” Останній журавлиний крик, Останнє золото берези. Їдкий туман в кістки проник, Мов заборонок хижі леза. За лазнею рясний будяк Сприймаю, […]...
23. “Що рік, то глибша борозна…” Що рік, то глибша борозна Лягає на чоло: Волочать осінь і весна Чуття шрамисте тло. І зерно споминів росте, Посіяне […]...
24. ПИСАНІ КАХЛІ 1. СВИСТУЛЬКА На базарі в Кутах Продають глиняні свистульки. Пустуни дмуть у пищик На заді огрядної газдині, А вона випинає […]...
25. “Одступається небо…” Одступається небо, Виводить поля з таїни. І от полувінком свіжим Встають коралеві горби, А в їх затоці, мирному падолі, Яблуневі […]...
26. БРАТИ Послухайте і брів не хмурте: Ці покручі, ці холуї, Ці яничари, ці манкурти – Не зайди, а брати мої. Брати […]...
27. “Останній журавлиний крик…” Останній журавлиний крик, Останнє золото берези. Їдкий туман в кістки проник, Мов заборонок хижі леза. За лазнею рясний будяк Сприймаю, […]...
28. ПРОВЕСНА Вихрує десь хурделиця лиха. Та вже стернею й талим снігом пахне – То дужий вітер з-над лиманів тягне Й грудьми […]...
29. І РВОНУЛИСЬ НЕСТРИМАНІ КОНІ І рвонулись нестримані коні, Крешуть іскри вогненні підкови! …Сіє осінь з розкритих долонь Позолітку на листя дубове. Кожний кущ багряніє, […]...
30. “Здавалося, усе позаду…” Здавалося, усе позаду, Пригасло те, що я несу. І старість вийшла у засаду, Щоб вигострить тупу косу. Та був удар… […]...
31. “Заклечає травень військкомати…” Заклечає травень військкомати, Новобранці встануть на зорі. І заплаче на прощання мати, Як одвіку плачуть матері. То дарма, що мирно […]...
32. ЗОРЯ В небі місяць зіходить смутний, Поміж хмарами вид свій ховає, Його промінь червоний, сумний Поза хмарами світить-палає. Мов пожежа на […]...
33. “В небі місяць зіходить смутний” В небі місяць зіходить смутний, Поміж хмарами вид свій ховає, Його промінь червоний, сумний Поза хмарами світить-палає. Мов пожежа на […]...
34. МАМИНЕ СЛОВО Я в світі прийшов із маминого слова, Пробився, наче із яйця, пташа. Та наді мною шкаралуща нова – І в […]...
35. “З-за хмарочосу – мати в небесах…” З-за хмарочосу – мати в небесах… Так нібито до мене прихиливсь І довго так допитливо дивилась. Ні зморшки… Ні сивиночки […]...
36. “Я берег побачив на спаді туману…” Я берег побачив на спаді туману, зозулю почув, що кувала свій жаль, відчув, як поволеньки літечко тане, збагнув, як поволі […]...
37. “Сходить в травах за селом…” Сходить в травах за селом Сонце. Ходить тихо під вікном Сонях. А в світлиці – світлий дух М’яти, Додивляє синій […]...
38. “за овидом терпне самотній сумний рамадан…” за овидом терпне самотній сумний рамадан уже осипається мерва з черченої брами віддам тобі перстень і палець а сніг не […]...
39. “Мені принесли…” Мені принесли Срібні ложки й пави На защібки. Я поклала їх, як амулети, Коло вівтаря. Там стояв наївний святий З […]...
40. РІДНЕ МІСТО О, ночі мої безсонні – Роздвоєння розуму й серця, Я наче в’язень у зоні Між ними правічного герця. Я чую […]...