Автор: СОСЮРА ВОЛОДИМИР

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля […]

Ви вільні знов, лани кохані, Як хвилі рідної ріки… І у Туреччині, в тумані, Пропали шведські вояки. Полки Петра пішли […]

Я вас люблю. Чому? Не знаю. Та тільки кров моя пече і в жилах муку розливаю, мов синє золото очей… […]

…Вісім весен і зим, Вісім осен і літ, то тривога, то гніт, люті чорної дим налітали круками на мене, рвали […]

Знов од зорі і до зорі При королівському дворі Танки й музики без перерви… І парку шумному не вперве У […]

Кого це кінь несе у полі З скаженим тупотом у синь? І за конем у далі голі Між довгих трав […]

И грянул бой, полтавский бой О. Пушкін В залізне коло круг Полтави Упав тугий удар ядра І стежку проробив криваву… […]

Ти прийшла – і повіяло маєм, і кімната моя зацвіла… Та уже я тебе не спитаю, де ходила і з […]

Уздрів Мазепа на балу Дружину одного магната… Забув про Юзю він і свято Молився білому чолу, Бровам і віям тим […]

Ой сніги мої, сніги срібні та пухнасті, наче все, що навкруги, потонуло в щасті. Діаманти, де не глянь, скрізь переді […]

Я – квітка осіння… Дощі мене мочать, рве вітер мої пелюстки… І сонце на мене світити не хоче, тумани пливуть […]

Уже зоря золотогора, де полинами зацвіло, кладе на огненні пороги своє сивіюче крило. На тротуарах не лілеї й не лебединий […]

З дерев опадає убрання, і вітер у сурму гука. Покірна краса умирання, чому ти мені так близька? І осінь, і […]

У синім безгомінні задуми скрізь печать. Мелодії осінні в душі моїй звучать. А листя веремія несе свою печаль. На чорному […]

Чи знаєш ти світання в полі або в задуманих садах, коли од щастя мимоволі сіяють сльози на очах? Щебечуть птиці, […]