Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ЖОЛУДЬ

М. Миколаєнкові

Затихла нагло буря степова –
І дуб, навпіл розчахнутий вітрами,
Поник на кручу, краяну ярами,
Де вже лежала хворощ нежива.

Мовчить і сохне, хмарам не співа
Гіллястий велет голими верхами.
На доріжки, що поросли тернами,
Не пошепоче різьблена листва.

Та перед смертю він закинув жолудь
На низькодолля у прадавній пил –
І буйна парість перегнала волоть!

Гудуть негоди, гнеться крутосхил.
А він, праправнук, вигнавши гібрида,
Наздоганяє предка-круговида.

На Гурівській горі, 1991.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,00 out of 5)

ЖОЛУДЬ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)