Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ВОДЯНИК

Сивоусий, згорблений, прагнучи спочину,
Я заліг і гріюся – сплю на дні ріки,
У кушир закутаний, наче в павутину,
Сиплються на груди золоті піски.

Над водою тихою осока дрімає
Та лоза жаліється, з вітром шелестить,
Хвлиі тихо котяться і біжать без краю, –
Все мовчить навколо, сном одвічним спить.

1942

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)


ВОДЯНИК - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)