Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ВЕСНЯНКИ

Синю кригу кілками колем,
І спливає набрідь німа.
Білим зайцем зеленим полем
Утікає лиха зима.

Доженім же її стрілою
І хребта перетнімо їй!
Щоб не знала, якою млою
Повернутись у наш постій,

Щоб не відала, навіженна,
Де притаєно піль кличі,
І гоїсту суцвіть ромену
Не морозила уночі!

Синю кригу кілками колем,
І спливає набрідь німа.
Білим зайцем зеленим полем
Утікає лиха зима.

II

Я над Россю довкола дуба
Не жалію мою жоломію.
Весно красна! Повідай, люба,
Чи тобі награвати вмію?

Я над Россю, уздрівши мавку,
Привітаю май-зілля гоже.
Весно красна! Чи серця вавку
Мій напій лікувати зможе?

Я над Россю, на пишнім лузі,
Перестріну мою дівицю.
Весно красна! Якій недузі
Навістити ясну гридницю?

І тоді, як Стрибог сердитий
Заметіллю продме довкілля,-
Одружусь і не буду снити
Жоломію, дівицю й зілля.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)


ВЕСНЯНКИ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)