Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Ти не чуєш мого благання…”

Ти не чуєш мого благання,
Твердю неба прикрився ти.
О жорстокий! В журбі скитання
Прирікаю тобі світи.

Щоб несите поріддя скверни
Бурунило твоїй плавбі,
Щоб стожала пустеля терну
Вічні тавра пекла тобі!

І тоді, остудивши рани
Ваготою легких вітрів,
Ти збагнеш, молитвам жаданий,
Спрагу правди і горя гнів.

Будь же вірний своєму стягу!
З пошрамованих серця скиб
Богоборну приймай звитягу,
Як палаючий смолоскип.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Ти не чуєш мого благання…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)