Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ПОЛТАВСЬКА БИТВА

Встають перед зором задимлены далі,
Полтава, Батурин і Ворскло встають.
Козацькі загони, за волю повсталі,
На північ верстають окрилену путь.

Над ними гетьманські гойдаються стяги,
Гранчасто цвіте золота булава.
Рушає Мазепа, свідомий звитяги,
І славу навколо співає трава.

І в ноги лягають степи неозорі,
Привітно лунають байраки здаля…
– На поміч! На поміч! – волає у зморі
Поранений швед, посланець короля.

І рвійно знялися шаблі – як шуліки!
Метнулись навально легкі козаки.
Свій гнів на Москву вихлюповують ріки,
Відомсту на неї виносять балки.

І неба, й землі невгамовність невпинна,
Повставши пекельно, у битві кипить.
Вкривається трупом полтавська долина,
І меркне у димі полтавська блакить.

Як вої Олега, стрільці Святослава,
Богданові лицарі, зрослі з біди, –
Полки Гордієнка розколюють лави
Московської, хижої, злої орди!

Це судного дня довгождана когорта
Підводить окрилля з шабель і вогнів;
Це слава козацька й гетьманська погорда
Вергають на ворога звагу і гнів!

Велика звитяга, та війська не досить.
Навали п’ятьох не здолає один.
І шведи здаються, і жалі голосить
Дніпра голубого зажурений плин.

Він тужно пече, багряніючи кров’ю,
Гойдає журбу січових корогов
І з ніг короля обмиває з любов’ю
Пролиту в бою, запорошену кров.

І дальні дзвіниці ридають в одчаї,
І в жалощах никнуть і поле, і сад.
І, зором шугаючи в далі безкраї,
Мазепа вельможно відходить назад.

1959

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


ПОЛТАВСЬКА БИТВА - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)