Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ОТАМАН КЛЕПАЧ



“Признавайтесь, піймані! Скільки кулеметів?”
Чули чи не чули ви, бачили чи ні?”
А з вишень розмаяних, наче з-над заметів,
Вітер слово сточує в синь-далечині.

“Я питаю, гаспиди, де сховавсь Денікин?” –
І свистить вигинисто дротяний нагай…
“Ой-лі! Там, за горбиком…” – “Замовчіть, каліки!
Хлопці! Гей, по ко-онях! До ноги – рубай!!”

І гудуть копитами степові дороги,
Ниви незасіяні, як ліси, шумлять.
Бути, бути боєві! Знатимуть облоги,
Як за ‘дного рідного та нерідних – п’ять!

Гей, приморський вихоре, прошуми в кошулях!
Коні, чорні ворони, кидайтесь навскач!
І лестить – розгніваний – гонами, як шуляк,
На тачанці кованій отаман Клепач.

1946



ОТАМАН КЛЕПАЧ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)