Автор: СКУНЦЬ ПЕТРО

На столі латинь, старослов’янська, Мертвих слів ліси непрохідні. За вікном шумують, як шампанське, Білим цвітом обкипівши, дні. Кинути б конспекти […]

Огортає землю втома. Тиха-тиха. Аж пухка. І не знає той, хто вдома, Що свобода – нелегка. Знає той, хто без […]

Робота у Бога – це довга дорога, Де ми й моя влада занадто малі. Робота у Бога велика і строга: […]

Пегас мій звивається баско. Не зловить його живодер. Не дам і за тисячу баксів написаний щойно шедевр. вхопив я свободу […]

Вовків боятись – не ходити в ліс Прислів’я це живе зі мною всюди. Колись малим я хмиз із лісу ніс. […]

Тепліше не в горах, де ближче до сонця, а в долах, де ближче планети ядро. Та квіти – людської душі […]

Сто ночей молилися і днів і з війни діждалася Миколки. Мав у грудях він аж три осколки, а на грудях […]

На кладовище вже мене несуть. І я не плачу. Плаче моя суть. Бо в цім житті мене ще було треба […]

І Кіровоград Ми про щастя дружно відкричали і діждались тихшої події: свята української печалі, свята української надії. Довго правда нас […]

Львів – це місто чудне. І підступне по-вовчи. Перед ним я був дуже покірний, як псюк. і тому я тихенько […]

……Пам’яті Володимира Івасюка І Нас вовік не було. Ні малих, ні великих. В Україні Вкраїни замало вовік. Та на диких […]

Васильку! Нині не народ, а юрми. І торгаші потрібні, не майстри. І йдуть поети нині не у тюрми, а гірше: […]

Буде серце довго ще ридати від тієї лютої біди, коли впав неждано на Карпати чорний рік великої води. Може, нам […]

Тоді я тільки бавився в поета, а ви були у класиках, коли до мене раптом просто із портрета ви підійшли […]

Ще з одним я прощаюся роком, і прощатися зовсім не жаль. Він до мене ходив лжепророком, піп-розстрига чи просто мужлан. […]