Автор: СКОВОРОДА ГРИГОРІЙ

Древняя малороссійска о суетЂ и лести мірской. В сей силЂ: На стражи моей стану и взыду на камень (Аввакум). Обновленна […]

Житейское море, воздвизаемое зря и проч. Видя житія сего я горе, Кипящее, как Чермное море, Вихром скорбей, напастей, бЂд, Разслаб, […]

В конец сего: Испусти змій за женою из уст своих воду, яко рЂку, да ю в рЂцЂ потопит. Той сотрет […]

Рожд[еству] Христову. Из сего зерна: Роди Сына Своего первенца, и повит его, и положи его в яслЂх. Тайна странна и […]

ОсЂнь нам проходит, а весна прошла, Мать козленка родит, как весна пришла. Едва лЂто запало, а козля цапом стало, Цап […]

Чим зайнятий тепер твій меткий розум? Де він тепер у тебе блукає? Чого він бажає, чого уникає? Чи діє він […]

Помни послЂдняя твоя, и не согрЂшиши (Сирах). Есть путь, мнящійся быти прав, послЂдняя же его – ад (Притчи). Распростри вдаль […]

Рождеству Христову. Из сего зерна: С нами Бог, разумЂйте языцы, сирЂчь: Помаза нас бог духом. Посла Духа Сына Своего в […]

БЂлоградскому епискому Іоасафу Миткевичу, посЂщающему вертоград духовнаго училища в ХарьковЂ. Из сего зерна: Господи, призри с небесе и виждь, и […]

Из сего зерна: Блаженны нищи духом, сіесть: Премудрость книжника во благовременіи празднества и, умалялися в дЂяніих своих, упремудрится (Сирах). Упразднитеся […]

Всякому місту – звичай і права, Всяка тримає свій ум голова; Всякому серцю – любов і тепло, Всякеє горло свій […]

Все минає, але любов після всього остається. Все минає, але не бог і не любов. Все є вода – навіщо […]

Ти питаєш: якщо щастя життя в кожному з нас, То чому досягає його так мало людей? О, це тому, що […]

Чистий можеш буть собою, То нащо тобі броня І шолом над головою? Не потрібна і війна. Непорочність – ось тобі […]

Господь гордым противится, смиренным же дает благодать. Ой ты, птичко жолтобоко, Не клади гнЂзда высоко! Клади на зеленой травкЂ, На […]