АРХЕОЛОГІЯ

Related posts:

1. ЛЮБИТИ ВОРОГА Як хочеш ворога свого любити, Іди в святі, люби його, та знай, Що за любов тебе він буде бити, На […]...
2. АРХЕОЛОГІЯ Л. Мосендзовi Поважна мова врочистих вiтрин. Уривчастi передвiку аннали. – Ми жали хлiб. Ми вигадали млин. Ми знали мiдь. Ми […]...
3. ІСТОРІЯ ПАСІК і розкопано каміння і навперейми лиш хрускотіння бруньок зелене Січень-червень 1997...
4. КИТАЙСЬКА СТІНА Як велетенський змій, як пажерний загреба, Повзе безоднями в верхами гір стіна. Бог нею міряє в умі простори неба І […]...
5. БАВАРІЯ З ВІКОН ВАГОНА Від Праги до Парижа путь ішла Через Баварію – німецьку землю, Що завдала народам стільки зла, Хотіла погасити сонце Кремлю… […]...
6. ВЕРХОВИНИ Дух мій – маятник гіганський Махає із безвісті в безвість. У сонці черпає любовний огонь, То в темінь могильну ненависти […]...
7. “Що вам сказати, мамо” Що вам сказати, мамо, Праведнице безталанна?.. Темрява ходить не прямо – В неї душа захланна. Всюди пекельне рало, Що вимагає […]...
8. Від віку й донині Еллада й Юдея Від віку й донині Еллада й Юдея – Два ворога лютих на древній землі – Хрестом і залізом та ядом […]...
9. ДВА Вони встають живими у словах: “Смієшся ти, а я ридаю, друже”. Як ти у них, ніхто, вкраїнська душе, Так не […]...
10. НЕДОБРЕ Багрим, недобрим колом, Так, мов його не треба, Так, як іще ніколи, Сонце упало з неба. Дням голова відтята, Захід […]...
11. ГОРОДУ МОРЯ ПУСТЬ БУДЕТ ХОРОША КАРАГАНДА, И МИНСК ХОРОШ И КИЕВ – Я НЕ СПОРЮ, НО ЛУЧШЕ ВСЕХ НА СВЕТЕ ГОРОДА, ГДЕ […]...
12. “Ти, мамо, прийшла в сновидіння…” Ти, мамо, прийшла в сновидіння В рядні – не в парчевому злоті: Обходиш свої володіння В глибинах синівської плоті. Навчи […]...
13. ТИ НЕ ЗНАЄШ Так до болю, до болю тужно, так безмежно, жагуче жаль, хоч і небо ясне-головокружне, і хоч дзвенить-співає зелена даль. Бо […]...
14. СПІВЦІ СУЧАСНІ Співці сучасні, як канарки у клітках, Співають задоволено і ніжнотонно, В подяці за кришки, що їх в один розмах, Господар […]...
15. “Біла далеч – немов труна…” Біла далеч – немов труна. Устає сухостій хрестами. Невідчутних пустель мана Не кладе на розпуку тами. Біловир по гінких горбах […]...
16. МОВА Мова – не звуки, Смисл, Душа народу. Мова – це розум і руки, Сутність народу. Забути мову – Душу зрадити. […]...
17. БЕЗІМЕННА МОГИЛА Гірчать нагріті сонцем полини, Пливуть хмарини білі, як вітрила. Лежить, мабуть, з минулої війни Серед степів загублена могила. Чий син […]...
18. “Був я в середні віки капітаном…” Був я в середні віки капітаном. Пропадав по тавернах веселих. І ще не дослідженим океаном Сміливо я плив на хистких […]...
19. В ІМ’Я НАРОДУ, ДЛЯ ЛЮДЕЙ! Все піддається праху, смерті: Людина, сталь, Багатство, міць, І слави п’ятаки затерті, І золоте перо жар-птиць. Людина й сталь, Багатство […]...
20. НА РОКОВИНИ СМЕРТІ ШЕВЧЕНКА Умер поет! І струни голосні Порвалися, замовкнули навіки. Ми стали сиротами, і, сумні, Ми понесли у серці жаль великий. І […]...
21. КІНЕЦЬ СВІТУ Мов бура плахта, хмара круків сідає на дахах бриластих, і місяць, звівши сині руки, немов пророк, став місто клясти. За […]...
22. ПРИСУД Ані шаблі, ані ножа Не схрестити в останнім герці: Та ж камінно-мертва душа, Те ж безлюбе і чорне серце. Вже […]...
23. ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА. ВІЧНА МАТЕРИНСЬКА ЕЛЕГІЯ Проходила по полю – Зелене зеленіє… Назустріч Учні Сина: Возрадуйся, Маріє! П Тичина, “Скорбна мати” Назустріч Учні Сина, Під руки […]...
24. У ЛІСІ Заходжу в ліс, немов у храм, Де сосни – наче свічі. І курить синій фіміам Мені у вічі вічність. Пташині […]...
25. ЕСТАФЕТИ Різні бувають естафети. Міщани міщанам передать буфети, Заяложені ложки, тупі ножі, Глупоту свою і думки чужі. Різні бувають естафети. Воїни […]...
26. ЧЕРЕЗ ПАРКИ ТА МАЙДАНИ Ішов я вранці повз Червоний дім, Тим парком, де Кобзар схилився думно, Та й зупинивсь, почувши ці слова: – А […]...
27. ПРИСВЯТА Ясно, чому так не любиш чути цих слів із смітників, а не словників – це той бруд, який щодня підмітаєш […]...
28. “Споминайте, браття милі…” Споминайте, браття милі, Славнії часи старі!.. Ніби Прута бистрі хвилі, Плили руські лицарі. Блискали шеломи в сонці, Червонилися щити, – […]...
29. “Дрімають нетрі. Понад простір дикий…” Ю. Балкові Дрімають нетрі. Понад простір дикий Югає кібець – у синясту невідь. І, мов чаклун, вислухуючи крики, Ячить у […]...
30. І ЗНОВ ДОВОДИТЬСЯ РИДАТИ І знов доводиться ридати Над трупом вбитого бажання І в скорбнім серці будувати Терем для лютого страждання. Невже до скону […]...
31. ГОЛОВА Котилася, як кавун, голова з гори, як кавун, кривава людська голова. Котилася голова. Ще у очах тріпотіли листя папірці зелені […]...
32. СИНОК Оббивати чорним двері увійшло у моду. А за тими за дверима сидить син народу. У приймальні під стіною від вікна […]...
33. “Не маю зла до жодного народу…” Не маю зла до жодного народу. До жодного народу в світі зла не маю. Чому ж тоді все важчає мені […]...
34. Балада про втечу Людина втікала від синього неба, Втікала від радості і від зла. Людина втікала сама від себе – Але нікуди втекти […]...
35. ЛИСТ ІЗ ТАБОРУ Десь тут, за горами, в Китаї Цвіте розмаяний женьшень, Снимо цибулею в Алтаї. Дає жаданий еліксир Гіркий добі гірка цибуля. […]...
36. “Моє серце в херсонських степах…” Моє серце в херсонських степах, У притаєних скитських могилах. Я в душі чебрецями пропах, Випасаючи коней по схилах. Клекотить запорозький […]...
37. 2. “Це столиця держави. Тут досить людно…” Це столиця держави. Тут досить людно. І не досить зелено для ботанік. Хоч насправді це ніби судно /чи судно?/ і […]...
38. ВІЙНА І Кладусь я спать. Три янголи в головах стоять. Один янгол – все бачить. Другий янгол – все чує. Третій […]...
39. “Ти на своїй землі, серед свого народу…” Ти на своїй землі, серед свого народу, Ввібрав його бентежний впертий дух. Його мужицьким генетичним кодом Помічено зорі твоєї рух. […]...
40. ПОРТРЕТИ З УЯВИ Пробилася дорога в холодах, Гукнула прямо з отчого порога. Стрічає мама із портрета строго І величаво – що то молода! […]...