ІМПРОВІЗАЦІЯ ОПІВНОЧІ

Постукаєш у двері.
Гострі кроки по засмічених дошках підлоги,
і лице – зелена пляма в коридорі :
у мене хвора мати. Не приходь.

В кулак тебе стиснуло небо. Воно пітніє.
Тебе вологість тепла душить. Йдеш. Дивує
при бруку немічного дерева упертість чорновіта.
Беззубий регіт чорних вікон знав, що
тебе ув’язнено й ліхтар-сторожа йде все за тобою.

В які ж бо двері стукати? Хто прийме тебе? Хто
зрозуміє, що в тебе тіло – корабель, що в тебе тіло –
каравеля, затоплена на дні якогось моря, і її
цілують риби, торкаються морські зірки, поліпи?

Відчуєш Завтра на своїх устах, мов поцілунок.
І вітер завтра понесе урив-
ки фризів
годин,
зефір уламки понесе скульптур блакитної ніщоти.
І скажеш :
“Я існую”.

Сьогодні ж ти лиш віддих, зір, слух – невимовний,
а тіло – десь затоплений, в якомусь морі, корабель.

(3 votes, average: 5,00 out of 5)

ІСКРИ МЕНЕ – Імпровізація І знову години. Я лежу у високих сухих шуварах самоти. Я лежу в очах юнаків, що молодими померли, і в […]...

У ЛІСІ ОПІВНОЧІ У лісі опівночі спали дерева. Опівночі в лісі горіло багаття. Не спало кохання моє червневе, Кохання болюче, немов прокляття. Земля […]...

СТАРОВИННИЙ ГЕРБ ПАРИЖА Ще раз одвідав я Карневале – Музей історії Парижа-міста. Багато експонатів там… Але Запав мені у пам’яті туриста Парижа старовинний […]...

“Опівночі до тебе…” Опівночі до тебе Я питався доріг, Щоб звалитись, як з неба, Як на голову сніг; Щоб шептала зраділо Ти слова […]...

ІМПРОВІЗАЦІЯ П’ЯТНАДЦЯТОГО ЛИСТОПАДА 1. Мій ум сьогодні порожній, і не знаю жадної пісні. Вітер мевами крутить, мов клаптями старих газет у мертвій сірості […]...

ДЕВ’ЯТИЙ ВАЛ Холодний шторм, холодна злоба, обвалами – холодний гул і моря лютого оздоба, – летить, дев’ятий карбункул, – що вдарить камінь, […]...

“Море з моря ткалось гладко…” Море з моря ткалось гладко, Шовком слалося до стіп. А по ньому йшло дівчатко, Голе й чисте, наче хліб. Море […]...

ІМПРОВІЗАЦІЯ Вітре, вітре, дми на ватру, Постав мені, вітре, варту, Щоб моя бурханна ватра Лише сонця була варта. Постав варту з […]...

ОПІВНОЧІ О дванадцятій в хаті тихо, О дванадцятій в хаті ясно, О дванадцятій ночі в хаті. Місяць хилиться над причілком, Зорі […]...

Твоє тіло твоє тіло розлилось морем по берегах моїх чуттів сп’янівши хвилями виплескує музику по прибережних камінцях потопаю ціла в твоїх водах […]...

“Я б давно вже тебе розшукав…” Я б давно вже тебе розшукав – Загубилась адреса, на жаль. Я б до ранку з тобою блукав – Та […]...

ВІЗІЯ КИЄВА Дерево стало з китайських витинанок Або з малюнків чорною тушшю. (Повня тяжіла на філіграні Тонкого гілля). Музика гойдалась ліниво-сонна, Солодка […]...

“Солов’ї затихають опівночі…” Солов’ї затихають опівночі, Сходить місяць, квітує жасмин. Лине стежка в хліба половіючи, М’яко пахнуть чербрець і полин. Тихо. Світло. Роса […]...

В ПОРТІ СТОЯТЬ КОРАБЛІ В порті стоять кораблі, і поснули над щоглами стяги, штормом потріпані трохи, ну та нічого, веселі ходять матроси, їм у […]...

СНІЖКА Та се ж грудка з небесних зірок! І насправді образилась ти? Се просохне… І се ж – серебро! Дай я […]...

“Як по літах життя візьмеш до рук сю книгу…” Як по літах життя візьмеш до рук сю книгу І станеш листувать стрічки тих скорбних дум, То, може, на душі […]...

“Одчиняйте двері…” + Одчиняйте двері – Наречена йде! Одчиняйте двері – Голуба блакить! Очі, серце і хорали Стали, Ждуть… Одчинились двері – […]...

Парадокси розмножень звичайні як дріт парадокси розмножень звичайні як дріт червоніючи світ обростає пилком та западину тіла не винести вбрід ні веслом розпанаханим ні язиком […]...

ВСТАВАННЯ З МЕРТВИХ проростання рук із землі з плачу світла що руками маленької баби сіє павуків у сонну дитину де блакитні риби неба […]...

ЕКЗОТИКА Якби це було просто щастя, то це було б просто щастя. А все, що зверх того, це вже – поезія. […]...

ПОГЛЯД НА СЕБЕ ЗЗОВНІ прийнявши в себе очі й невиразну форму уст ти хочеш їх ти хочеш білих рук що розтягаютъ ніжність по […]...

ПОДРУЗІ Ти вся ще – юна бузина, подруго. Лишаєш первісний посмак на своїх малюнках, І несміливість твоя незгідна із смаглявістю І […]...

“Не моя вина…” Не моя вина. А моя біда, Що літа спливли, Як вода. Не о тій порі І не в тім саду […]...

СТИЛІЗОВАНІ ГАЙКУ 1. твоє обличчя розщепилось на кінчихах моїх нервів 2. у вусі – шкірка твоєї пісні прилипла і голубить 3. бачу […]...

“Вечірнє сонце, дякую за день…” Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем і за волошку в житі […]...

МІЙ КИЇВ Золотоверхий Києве, До твоїх тротуарів прикипає душа. Тут одвічною тінню Шлю прокльони й поклони. Приймаю закони джунглів – твої криваві […]...

МОЄ КОХАННЯ + Я завтра з нею знову побачуся Завтра побачуся Не багну більше ні думок ні настроїв З нею коханкою з […]...

Жінка сумна жінка яка не чекає нікого сумна жінка яка лежить горілиць на березі річки яка думає про воду річчину що […]...

БАЛЯДА ПРО ОСТАТОЧНО КОРОТКОЗОРЕ ЕЛЬДОРАДО В нудний океан пішов корабель з людьми, що втекли від своїх земель. Бо власна земля – холодна й німа, бо […]...

СХОЖІСТЬ – Що б там люди не казали, – Мовить Герасим. – В мене син уже чималий Я горжуся ним. Має […]...

ДЕ В СИНЯВІ ХМАРИ Де в синяві хмари пливуть білогриві, Де Альпи на обрії небо тримають, Ми кроками скорими міряли ниви, Щасливі гуляли в […]...

ТАЙНА ВЕЧЕРЯ “…Ось хліб і вино. Споживайте – це тіло моє. Прийміть і пийте – це кров моя”. (Євхаристія) “Сідайте, браття, мирно […]...

“Ми літні вже (сіножаті густі…” Ми літні вже (сіножаті густі Медово пахнуть вистояним літом), Вже не зелені, ще не золоті… Ще цим деревам буйно шелестіли. […]...

В оправі озера неначе в оправі озера неначе в чужій державі риби й риби з обвалу піняться гарячі нічних істот підшкірні глиби і тінь […]...

СТАРІ БУДИНКИ Завтра їх не буде. Загудуть, Загуркочуть, загримлять машини, І здригнуться потемнілі стіни, І, здригнувшись, важко упадуть. Завтра їх не буде. […]...

“Все, що було, ми забудемо…” Все, що було, ми забудемо, Все, що нема, ми зап’єм, А може, їдучи Рудними, Серце своє розіб’єм. Горами Чорними Рудними […]...

КРОВ Ви крові боїтесь. Я знаю вас. Ви мовчки поступатися готові. Ви терористом назвете Кавказ Во ім’я всеслов’янської любові. З любові […]...

ЕЛЕГІЯ Одійд е, і вишневі сади одійд уть, Одійде, і моя біля тебе пора одійде, Не од ійде, не знаю, але […]...

I. “Жди мене…” Жди мене на тому мості, що над зеленою рікою. Я прийду до тебе із сіножатей дощу, з його конюшиною у […]...

РОЗДЕРЛОСЬ НЕБО Роздерлось небо, нагайками Бичують хмари морські хвилі, І води котяться валами, Б’ють в беріг і падуть в безсиллі. І з […]...

Related posts: