Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







II. КАРДИНАЛ

Патріярхові-Ісповідникові Йосифові І

II. КАРДИНАЛ

Інтродукція

З-під Розп’яття – взяли розп’яти,
Не дали й попрощатися з нами…
Цвіль бараку – твоя палата,
Ліс тайги – вівтарі та брами;
Люд сибірський – твоя громада,
І замок – це твої уста.
Будеш тут,
Будеш тут аж до зради
І себе, і Христа!..

Десятки неповторних літ –
Тайга, тундра, прокльони, піт…
Дерев покоси… смертний крик…
Барак… погрози… большевик…
Десятки юродивих літ,
Що мали “обновити” світ,
Вселюдський світ – та без людини,
Народу цвіт – без України!..
Десятки літ – у порожнечу,
В осиний сніг, у заметіль, в хуртечу,
У реготання сніговій!..
О, неповторний духа бій!
Та що всі термопільські битви,
Коли в душі – десятки літ
Мовчазної, безсмертної молитви
Проніс ти крізь сибірський сніг –
І переміг!

В дорозі

Сива сибірська нудьга…
Мертва сибірська пурга…
Біла від гніву тайга…
Серед ночі, повитої темними снами,
У барак увірвався чекіст:
– Сабірайся с вєщамі!
Зоря затріпотіла, мов свіча –
Зоря, примерзла до вікна бараку
Невтішно-гірко хтось крізь сон заплакав,
Хтось тихо скиглив, наче дитинча;
Всі спали покотом на нарах…
Лиш віч-на-віч чекіст і ти,
Вже високо,
Вже десь у Божих хмарах,
Яких ніхто не зможе досягти!..
Благословив ти з тих висот
Усіх, кому ім’я – народ,
Із ким ти жив, кому служив
І радо б душу положив,
Для кого всі десятки літ
Проніс так гордо честь і піт
Через сибірський переліг –
І переміг!

Зникає потягу закручена стріла…
Твій машиніст – із Київщини родом:
Його неначе доля зберегла
Для зустрічі із рідним, із народом,-
Довідавсь, православний, кого віз,
І, хоч мужчина – не ховає сліз…
Розтав Байкал… Повищали ліси…
Зникає сніг, як видиво примарне
Від сяйва Божої краси…
А ти вслухаєшся в далекі голоси,
І на крутім чолі – снуються думи хмарні;
Пливуть, пливуть вітрилами думки,
Дзвенять, дзвенять молитви водограї,-
І помахом дрижачої руки
Ти в машиністі – всіх благословляєш,
Усі народи, всі материки,
Всі космоси і – краї, і безкраї!
Далекий шлях із Воркути до Риму…
Молитву мовлять втомлені вуста…
Над димом потяга – могутній знак хреста
Розкинув руки владно, нескоримо…
У дим кадильниці
Ти обернув сибірський сніг,
Всім нам належачи – ти став собою,
Біблійним Йосифом підвівся над Землею!
Ти переміг в найважчому двобої,
І б’ють колеса по залізних реях:
Ти переміг! Ти переміг!! Ти переміг!!!

Рим

Над Вічним Містом-сонце, голуби
І небо – усміх вічної Мадонни…
Петра святого стоголосі дзвони
Звіщають новий день надії і журби,
І смутку й радости, спочинку й боротьби –
Життя земного неземні закони…

На римських вулицях – тисячоликий хор
Народів, націй і племен незнаних…
Пливуть річками всеземні прочани
На гойну площу, де Петрів собор.
Везуть калік… Ведуть сліпих – прозріти…
Сліпий веде сліпця… Тут зрячі і незрячі,
Стрункі й горбаті, ревні і ледачі…
І квітами по площі – діти…
І раптом – тиша, наче залп!
Вікно… Балькон… У білому – людина,
Яку Господь отут обрав за сина,
Щоб вивести народи із проваль,
Щоб колізей навіки був музеєм,
А не продовженням сибірських магістраль!
Благословляє води і народи
Отець Отців…

Упали на коліна
І білі, й чорні… Падають країни,
Віддаючи Всевишньому поклін,
Що підійма народи із колін!
Упала на коліна й Україна!..-
Благословляючи, чи знав,
Кого на площі він благословляв
Між ріками народу в ту хвилину?..
У тиші, що гула, як амонал,-
В старенькому плащі, на тверді римських плит,
Мов сизий голуб, наш стояв Митрополит –
Стояв його майбутній Кардинал.

Кардинал

Із далеких сибірських пустель
Ти приніс із собою хреста,
Для якого ні меж, ані стель;
Ти молитву приніс, що її шепотіли уста –
І спиняли сибірські сніги,
І змовкали в ту мить вороги;
І любов ти приніс, що плекаєм у серці своїм,
Із якою народний возводимо дім;
Ти нам Слово приніс,
Що колись в Назареті постало –
Будь же славний вовіки-віків. Кардинале!-
Ти, що хрест неземний в заметілях проніс,
Щоб свобода й добро Україну осяли,
Щоб земля обернулась із Острова Сліз
У Христові Сади,-
Кардинале!
Воркута… Рим і Львів…-
Скільки нам невідомих шляхів
Ти пройшов і ще пройдеш,
Щоб щастя засяло!..
Будь же славний вовіки-віків,
Всіх Знедолених Кардинале!

1966 р., Вашінгтон

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


II. КАРДИНАЛ - ПОЛТАВА ЛЕОНІД