Автор: ПОЛІЩУК ВАЛЕРІАН

Подивись на мене Йольцю – (Очі – вогкий сад). М’які лінії схили до мене – (Яблука в саду). Задрімав огник […]

Людмилі Трофимській Білим вінчиком магнолія накрилась, Пелюстки невинними руками Просять їх любити й не займати, І благаючи слізьми запахів плачуть. […]

З Гете В діброву раз колись зайшов За милою услід. Догнав, обняв її – вона: “Я крикну” – гомонить. А […]

Смолистий соняшника дух, Що жовтим решетом вдивляється до сходу, Бо, як жертовник, день потух, І п’яно снить про теплу насолоду […]

Ти шукала людини міцної як криця, – Ти не знала, мила, що криця завше лежить на землі, Ти не знала, […]

Ні передмісті яр. Вечірня аквареля. Як повен яр-мелодія звучить: То пробують на флейту цвіркуни Рапсодію веселу – Тюр-р… тюр-р… Цюркочуть, […]

Вона – химерна вода, Що по льодку біжить, Пилуючи зубцями – бурим ряботинням Під журкоти гладенькі водориї. То заховається під […]

Чого душа моя тремтить, вібрує, як лист тополі? Тільки до сонця, а не до мене, – як лист тополі? Мене […]

Іду полями, полями Поміж житами… Так і здається, що мавка вигляне, Усміхнеться очима, повитими поволокою, Простягне руки: “Візьми мене до […]

Немов телиця йде І коливає звільна пругким задом, Ступаючи чуть більшими, ніж треба для грації ногами. А сила мяс на […]

Нехай модні поети викручують ноги, Ганяючи краще твій подих на слово впіймати, Хай брільянти в очі вкладають, За пазуху мармур, […]

Дух мій – маятник гіганський Махає із безвісті в безвість. У сонці черпає любовний огонь, То в темінь могильну ненависти […]

Як мрію світлу і прекрасну Я образ твій ловлю Як море любить сонце ясне Так я тебе люблю Всю ясність […]

Кожна з вас, на котру я подивлюсь, Вже близька мені: моя частка у ній; Коли ж приторкнувся до твоєї, о, […]

Їх дві сестри. Одна – сміється, А очі снують проміння в чорну воду, Наче сонце у весняну повінь. Така задумлива […]