Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







БУВАЛЬЩИНА ПРО П’ЯТЬ ДОЧОК

Заздрили люди щасливій матері:
Доньок було у неї аж п’ятеро.
Одна в одну вдалися – та в хрусталі,
Та – в закордонні, та – при смолі,
Та – в заготбазі, та – у промторзі…
Мати зітхала: “Дякувать бозі…”
Всім догодила. Дбала, як квочка.
Вмерла тихенько. З’їхались дочки.
Вжо з-за порогу заголосили,
Мжичкою сірою заморосили…
Радились потім в тісній комірчині,
Як поховати матір єдину.
– Горе, сестриці… В такому разі,
В складчину, може? – Це з заготбази.
Та, що в промторзі, зиркнула косо:
– Може у когось збудиться совість?
Мати дала на кооперативну,
А як на похорони то порівну?
Заблискотіли очиці злі
Вже у тієї, що в хрусталі:
– Ти подивися! Чиє б мовчало!
А хто брав у матері м’ясо і сало?
Хто на салатових жигулях
За свіжиною накочував шлях?
– Всі ви паслися у матері, доні, –
Кинула зверхньо та, з закордоння.
А та, що робила десь при смолі
Губи стулила вузенькі і злі:
– Комусь мати більше дала, комусь менше,
Нікому уже не дадуть, бо умерші…
Проимовкли ображено і затято:
Матінку рідну тре ж поховати…
…Прощались. Ревіли. По черзі схилялись.
Навіки од матері віддалялись.
А що, при живій хіба ближче були?
Ну, от вже й до цвинтару підійшли.
Навколішки впадьте, благайте:
– простіте нас, мамо!
Покайтеся, поки труну не поклали до ями…
Пропливла мимо дочок:
– Не діліть тільки совісті, діти…
Стояли, як вклякли.
Не знали, де очі подіти…

1988

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,00 out of 5)


БУВАЛЬЩИНА ПРО П’ЯТЬ ДОЧОК - ОЛІЙНИК ВОЛОДИМИР ГРИГОРОВИЧ