ГЕЙ, СЛОВ’ЯНИ!

Прямовисним багнетом
прорізавши серпень,
Сонце круто ввійшло
у босонський граніт…
Причащаються серби.
Прощаються серби –
Від малого до сивого…
Небо гримить.

Чорні ризи отців.
Біла паморозь болю…
Пам’ять важко долає
баюри й корчі –
Через шість віковіч
та на Косово Поле,
Де над сербською тугою
стогнуть сичі.

Брате сербе…
Ти знову стоїш наодинці
У двадцятому віці
на смертній межі.
Тільки й те, що сьогоднішні
хижі ординці
На “фантоми” змінили
горбаті ножі.

Схаменімось,
братове по вірі прадавній!
То не важить,
чиїх ми племен і родів:
Сатана замахнувся
на світ православний,
На чертоги і храми
отців і дідів!

Так удармо ж у дзвони,
допоки не смеркло, –
Хай скликають до гурту
слов’янську сім’ю.
Бо, коли не врятуємо сербів
од смерті,
Ми погубимо совість і пам’ять свою!

Осінившись триперстями,
у вірі – єдині,
Ми укріпимо зладою
душу і плоть!
І якщо навіть світ
нас полишить, як нині, –
Ми – незборні, бо з нами
Господь!

(3 votes, average: 4,33 out of 5)

ДОПОКИ Брати мої, ми житимем у сварі, Хоч буде вдосталь хліба і вина, Допоки на Тарасовім бульварі Співатиме камінний сатана. Ми […]...

В РАЙОНІ КОСМОДРОМУ Допоки сплять кібернетичні дива, А може, удають, що сплять, Ген за бетоном, в трав’янистих гривах, Сигнально маки пломенять. І хлопці, […]...

“І вигорне хмурий обірй…” І вигорне хмурий обрій Не храми – гори костей, І буде в господі добрій Братання лютих людей. Розкриються нагло очі, […]...

“Я мрію про завтрашнє, отже, існую…” Я мрію про завтрашнє, отже, існую, Бо світ цей існує у думах моїх. Навколо природа буяє, веснує, Сурмить соловей, що […]...

“Похоронні дзвони…” Похоронні дзвони… – Дзвонять? – По кому дзвонять? – Дзвонити заборонено, ховають без дзвонів. – Кого? – Що?.. – Закопане […]...

ПРАЗНИК У ТАКОВІ У сербськім краю вже давно не чути Ані боянів, ні шездари нути, Як то бувало, доки бісурмани Принесли сербам диби […]...

ДЗВОНЯТЬ ДЗВОНИ Дзвонять дзвони вечір, сумно дзвонять нині; Пишуть сумні вісти – будеш, сину, сам… Мамо моя хвора, руку дай дитині, Мамо, […]...

“Над Полтавою – літо бабине…” Над Полтавою – літо бабине. У Санжарах – падолист… Що ж ти, мила, зі мною бавишся: Став я тінню – […]...

“Вона вертається…” Вона вертається. Двигтять хмари. Димлять біржі. Гарчать звірі. Держави валяться, Мерці входять в її чрево. Живі – в смерть. Вона […]...

“Плачет метель, как цыганская скрипка…” Плачет метель, как цыганская скрипка. Милая девушка, злая улыбка, Я ль не робею от синего взгляда? Много мне нужно и […]...

ЩЕ ДОВГО БУДЕ ТАК Ще довго буде так. Злодії та бандити Дніпро ділитимуть, допоки із води Не вийде той, що йде піймати, засудити, Спалити […]...

Вечірні заграви Небеса – міражі і палання. О велична і грізна картина! Перед холодом цього згасання Все людське – суєта мурашина. Та, […]...

СПОМИНИ Сумеркові тони… Похоронні дзвони – Дінь-дон… Ніби на екрані Образи в тумані, Крізь сон. Рухи молитовні, Погляди любовні, Німі… Крила […]...

ПАМ’ЯТЬ Бігке, розкотисте, знайоме, як порошина ув огромі, мелькоче зрушений обліг – невпинний біг… Життя – знайоме… Так ніби деревом тут […]...

ЗАГРАЛИ ДЗВОНИ Заграли дзвони, заграли дзвони, заграли… Із буйним вітром на перегони помчали. Несуть розраду, несуть потіху з собою І під мужицьку […]...

ПАМЯТЬ Люди теряют память, Как зонтики в метро. Что важно вчера – Забыто давно. На карнавале смерти Первая маска – ложь: […]...

“Прийде пора – і я цей світ покину…” Прийде пора – і я цей світ покину, Нащадкам залишу як заповіт Думками обіймати цілий світ І над усе любити […]...

“Не погасне висока потуга Дніпра…” Не погасне висока потуга Дніпра, Не зміліє в отецьких криницях вода, Доки є на землі хоч краплина добра І Марія […]...

ЗБУДИ Немає правди на землі й не буде, Допоки не зійде Чечня з хреста, Допоки Ти в її пробиті груди, Всевишній […]...

“В зелених переспівах…” Євгену Гуцалові Євгену Гуцалові В зелених переспівах зоряно-криляно-клично Над вічним праполем і небом правічним Душа засвітилася, повна довіри До сизого […]...

“Синіє гай, і зеленіє поле…” Синіє гай, і зеленіє поле. Живи і знай, що не мине ніколи Ані зерно, що родить хліб насущний, Ані руно […]...

Разрушенный мир Ползают на коленках, что-то собирают, складывают в кучку. Что спрашиваю собираете? Осколки, отвечают, осколки разрушенного мира. Неужто, изумляюсь, мир уже […]...

ЛІС Вовтузяться в грунті гриби. Цвітуть черемухи млосно. Дубів золоті герби Горять під коронами сосен. Біліють храми беріз. То мудра і […]...

“Не зло і не зламане в хащі крило…” Не зло і не зламане в хащі крило хитнули у вірі, а те, що піднесло, а потім пішло морозом по […]...

З ПОЛТАВСЬКИХ РЕКОЛЕКЦІЙ – 2 взуття душі – ночівля чинбаря (віддерти слово відмочити горло) а відьмою на босий чин бояр і день іде і ніч […]...

1. ПІДЛИССЯ Дитячий світ – широкий світ! Он там, за Білою Горою – Ліси і пригорки… Хтось білою рукою Зелену плахту кинув […]...

“Чи то світ ошалів…” Чи то світ ошалів, – най би шлях його трафив, – Чи то люд перевівсь на овечий табун?! Бо колись […]...

Це потреба бути – все одразу це потреба бути – все одразу сплюснути розпечене лице нидіти хворіти псоріазом пахнути дешевим ялівцем вибирати з кожного по жмені […]...

“Злягло та й спить…” Злягло та й спить… Хай спить, допоки спиться, І не будім, і не тривожмо сну, Тривожно й так, жорстким часто […]...

АМАЗОНКА Вірі Вовк Ріко могутня, предковічна сило, Нового світу щедрий хліб і сіль! В обійми взявши радісну Бразіль, Її підводиш у […]...

“Цей біль – як алкоголь агоній…” Цей біль – як алкоголь агоній, як вимерзлий до хрусту жаль. Передруковуйте прокльони і переписуйте печаль. Давно забуто, що є […]...

ЯК БРАЛИ ДЗВОНИ Ранком, як стало лиш світати, Прийшли під церкву царські слуги. Як стали дзвони забирати, Понісся плач жалю і туги… Так […]...

“Під сливами угорками…” Під сливами угорками, Де зріє шум-трава, В джерелах неприборканих Шукав я ці слова. Мені тут юний вік минав, Тут корінь […]...

СЛОВО ПЕЧАЛИ (вальс) Хотел бы я слово печали, По ветру, голубкой пустить – Летело, чтоб в синие дали, С тобою, чтоб там […]...

ВІГІЛІЇ XXXII Вхід? Брама смерти? Світловий пілон? Не обрій, а суцільний – в гніздах – хрускіт. Й ледь – річище і тінь […]...

“Ніч западається. Крикне криком ранок…” Ніч западається. Крикне криком ранок. І сонце вдарить сонцем навсбіч. На лижах вирвусь я за полустанок, Де горло річки булькотить, […]...

ЗВУКИ РІДНІ Синь бездонна, ще й грозою прополоскана. Дзвони, дзвони, гул – рікою… …з підголосками. Тільки-тільки-но озветься дзвін церковний, будить щем солодкий […]...

ПІСНЯ ПРО ГУДЕРМЕС Ми вільні! Ні, нема чудес, Ми любимо старе ярмо; Душа скрипить, немов протез, – З вогню нас кличе Гудермес, Та […]...

НЕ ОЗИВАЙТЕ На отчі креси темна сила суне, А наша совість спить собі, німа. …Не озивайте ім’я Бога всує, Коли в душі […]...

У БУДИНКУ ПЕРЕСТАРКІВ Дмитру Онковичу У будинку перестарків – благодать, Про життя не треба думать і гадать, Тут живи хоч років триста – […]...

Related posts: