Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ВЕРБА

Муштровані солдатські роки,
Сухі Закаспія піски!
І зморшки падали глибокі,
Сивіли в присмерку виски.

І знов етап, і муштра знову…
У місто Гур’єв ідучи,
Знайшов він гілочку вербову
І посадив її. Вночі.
Ховаючись від злого ока,
Він поливав її. І от –
Зросла вона, як сум, висока
На весь Новопетрівський форт.

І часто, хилений журбою,
Біля солдатського двора
Сидів Шевченко під вербою –
І рвавсь до берегів Дніпра.

Тут мріяв він у день порожній,
Тут одкривався сам собі…
Спинись під нею, подорожній,
Вклонись Шевченковій вербі!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


ВЕРБА - НЕХОДА ІВАН ІВАНОВИЧ