Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





В ЛУВРІ

1
Венера Мілоська

Чого неспокійний мій зір,
Чом туга мене не покине?
Шукаю тебе з давніх пір,
Венеро Мілоська, богине!
Тобою я марив, повір.

Ця грація, ця простота…
Ні, ні, ти – земна! Не богиня!
Твої цілувались уста!
В очах сяяла іскорка синя…
І посмішка ця не свята!

Не з неба – з землі ти прийшла!
Ці мрійно прижмурені очі,
Цей мармур – в нім стільки тепла!
А що, якби ти ожила?
О вродо!
О чари жіночі!..

2
Ніка Самофракійська

Чи вчулося? Щогла скрипить…
З далеких віків, наче зблизька,
Крилата ця жінка летить –
Перемога Самофракійська!

Вчуваються бою громи…
Її не забуду довіку,
Цю статую – жінку з крильми,
Цю статую з мармуру – Ніку!

Ввижається моря блакить,
Співучі над нами вітрила…
Ми бачимо: Ніка летить!
В напрузі розгорнуті крила –

Казково-прекрасний порив!
Скрип щогли, шум вітру морського, –
Мчить Ніка на крилах вітрів…
Така ти і є, Перемого!
Таку я тебе і зустрів!

3
Монна Ліза Джоконда

Чомусь уявлявся мені
Портрет Монни Лізи Джоконди
Великим полотнищем… Ні,
Маленький по розміру онде –
Між ініших – портрет на стіні.

З-за лісу голів, з-за плечей
Німкень, негрів з Магадаскару
Я бачу крізь натовп оцей
Очей її усмішку кару,
Цнотливу спокусу очей!
Немов ожило полотно, –
Безсмертна в нім сила принади!
Хвилює студента воно,
Абата,
Матроса з Гренади –
Сьогдні. І вчора. Й давно.

Чарує краса молода –
Надбрів’я лукава підкова,
Коса, що на плечі спада,
І усмішка ця загадкова,
Хто тайну її розгада?

Я бачу тремтіння губи,
Я голос в тій усмішці чую:
“У небі не знайдеш судьби…
На мене поглянь, молодую, –
Земную мене полюби!”

Париж, 1956

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 1,67 out of 5)

В ЛУВРІ - НЕХОДА ІВАН ІВАНОВИЧ