НІЦЦА
Олені Косарик
1. Ніцца ввечері
Хвиль безбережних голуба принада, –
Так ось вона, славетна Ніцца та!..
Спалахує Англійська променада
Над морем, як підкова золота…
Підкова! Зберегли повір’я люди:
Той, хто підкову знайде на путі, –
Щасливий, кажуть, все життя вже буде,
Не відатиме горя у житті!..
Сіяє Ніцца – золота підкова
На середземноморських берегах.
Здаля – приваблива і загадкова,
Зблизька – фальшивий блиск в її вогнях.
Розкішна Ніцца, пишна і красива!
Ці пальми, що підсвічені вночі,
Вітрини ці,
Кафе,
І сяйва злива,
За столиками – пані й паничі…
Під шепіт моря чи розмову тиху…
Ти знайдеш все тут, ненажерна плоть:
Смокчи коктейль, цілуй красунь на втіху…
Сум, як горіх, тут можеш розколоть!
Істерика реклам… І хвиля п’янко,
Мов кіт-воркіт, дрімотно муркотить…
І виє джаз, трясе, як лихоманка,
Трясе, не затихаючи й на мить.
Концерти, казино… Вся ніч – в розвазі!
Як віяла – пожовклі пальми в млі…
Тут богу втіхи моляться в екстазі
Мільярдами хрещені королі!
Вони знайшли цю золоту підкову!
Пале Негреско в райдузі вогнів…
Пляж персональний!.. Ну, а вранці – знову
У Монте-Карло…
Біль пече і гнів,
Як бачу отакого мільярдера
На “кадилаку”… Поруч – крик очей
Голодного, що онде біля скверу
Газети продає…
На хліб ачей!
З Англійської цієї променади –
Під горами, з підстрижених терас –
Я бачу мертві лози винограду,
Оливкові гаї… Мороз якраз
Побив зимою їх у всім Провансі…
Чи виживе цю зиму селянин?..
В Пале Негреско –
Музика і танці,
На променаді – шерхлий шурх машин…
Що мільярдерам до біди народу?
Вони знайшли підкову золоту,
Вони щасливі з роду і до роду,
Для них – і джази, і сади в цвіту!
Ні, до життя такого я не звикну…
Вікно в готелі зачинив своє…
Як вітер, джаз вривається і в вікна,
Тривожить серце,
Спати не дає…
2. Ніцца вранці
Сонячна Ніцца, далі прозорі,
Хвиль голубий прибій…
У Середземнім гойдаюсь морі,
Як в гойдалці голубій.
Може, хоч море зніме утому…
Що це там на воді?
Водний велосипед! І на ньому –
Буржуйчики молоді…
Ніцца уранці тиха і млява,
Спить вона до обід…
Сонце у морі рибкою плава,
Ген – золотий її слід!
З берега кинув рибалка хрипко
Вудку. Звисла рука…
Кожного дня золоту він рибку,
Кажуть, з води виклика.
Хоче просити у неї щастя…
Друже, часи не ті!
Рибку піймать золоту не вдасться –
В казці вона, не в житті…
Очі в рибалки сумно-суворі,
З вудкою стій,
Дубій…
Сонячна Ніцца, далі прозорі
І хвиль голубий прибій…
3. Ніцца в дощ
В дощ Середземне море бурхливе,
Хиляться пальми,
Гнуться оливи,
Чайки над морем – розхитано ж глиб –
Спритно полюють на риб…
Вкуталась Ніцца в хмари, як в світер.
Вітер гуляє,
Злива і вітер!..
В Ніцці у час отакий не були ви?
Значить, не знать вам, як плачуть оливи!
Вбиті морозом, пожовклі сьогодні,
Плачуть оливи…
Це – сльози народні!
Плачуть оливи… Та що це я, справді?
Ніццо! В тобі ж народивсь Гарібальді!
Ось його домик. Табличка сія:
Вулиця носить це славне ім’я!
Пам’ятник тут Гарібальді стоїть…
Сонце пробилось.
Всміхнулась блакить…
Ніццо, свого Гарібальді люби!..
Сіли у ноги йому голуби…
Ніцца – це місто троянд. Двічі в рік
Квітнуть троянди тут.
Гай із оливок, що зжовк на морозі, –
Знову розквітне!
Весна вже в дорозі!
Квіти – квітуйте,
Рибалки – рибальте!
Ніццо, нового роди Гарібальді!
Ніцца, 1956
(2 votes, average: 3,00 out of 5)