НА НАБЕРЕЖНІЙ ВОЛЬТЕРА
В Парижі, де платани променисті,
На узбережжі Сени – Ке Вольтер,
Стоять лотки паризьких букіністів.
За Франса так столяи
І тепер.
Собор Нотр-Дам замріявсь в тихій Сені…
Як сонце кине перші промінці, –
Відкриються ці ящики знаменні
Край парапетів.
Є вже покупці!
З’являються бібліофіли зрання…
Годинами тут порпавсь Франс колись,
Вишикуючи рідкісні видання.
І зараз є любителі – дивись!
Ось юнака сховала тінь зелена –
Студент Сорбонни щось перегорта.
Схилився він, читає том Верлена…
Поезія! Надія золота!
Переглядаю теж лотки-вітрини…
І вмить – з обкладинки – мені в упор
Із пістолета цілиться людина…
Американські комікси
Й собор
Нотр-Дам відбили Сени тихі води,
Відбились в Сені божий храм і ніж…
Ганс Шпейдель – кат французького народу –
Приїхав знову, кажуть, у Париж.
Підводять знову голови фашисти…
Не спить французький робітничий клас.
Париж уміє погулять іскристо,
Та “Марсельєзи” дух в нім не погас!
Над Сеною-красунею в Парижі,
На узбережжі тихім Ке Вольтер,
Беруть “Юманіте” газети свіжі…
За Франса так не брали, як тепер!
Нова гряде, комуністична ера!
Червоний стяг несуть робітники
По набережній Франса і Вольтера,
Повз букіністів,
Де стоять лотки…
Париж, 1956
(2 votes, average: 3,00 out of 5)