Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ЕСТАФЕТА МИРУ

Світає… Вікно у садок відчиняю –
От-от уже сонце з-за обрію бризне…
Від сопок Курільських до плавнів Дунаю
Підводиться ранок моєї Вітчизни.

Іде він – і ніч розступається-тане,
Іде він – і грають червоні знамена…
У Києві вже розцвілися каштани,
І квіточка ніжна на грудях у мене.

Весна! Десь дівчата співають веснянку…
Виходжу на вулицю, стяг розгортаю.
А сонце всміхається: “Доброго ранку,
Привіт вам од друзів з Кореї, з Малайї!”

З В’єтнаму, з Коломбо вітають нас друзі, –
Прийміть естафету братерства і миру!..
Іде естафета в Радянськім Союзі…
Москва! Їй приносим любов свою щиру.

Іде естафета знамено червоне,
Мов дружба по світу, від краю до краю,
Іде – й розступаються межі й кордони,
Бо дружбі, бо правді кордонів немає!

Іде естафета, де мир на знамені,
Несуть її руки робочі в напрузі.
– Ні! – мовили докери у Антверпені.
– Ні! – кажуть голландці, норвежці, французи.

– Ні! – чути у Лондоні, у Ліверпулі. –
Не хочем вантажити зброю! Не будем!
Не хочем війни! А розв’яжете, – кулі
Обернемо в тих, хто війни хоче людям.

В нас – жилаві руки, в нас очі – як леза,
Воюєм за мир, гнівом душі налляті…
Вся Франція мужня – навколо Тореза!
Італія грізна – навколо Тольятті!

Іде Першотравень, кроку по бруку –
В Москві, у Нью-Йорку, у Римі, Парижі,
Свою мозолясту простягує руку –
На єдність! На дружбу!..
І квіточка свіжа,
Оця, що сьогодні на грудях у мене,
І ці, що розквітли сьогодні, каштани,
І люди оці, і весна, і знамена –
За мир голосують! І мир цей – настане!

І мир – переможе війну! В це я вірю,
Як в сонце, що млу розганяє повсюди,
Бо мир – це народ,
А народ хоче миру!
Народ-бо сказав: – Буде мир! –
Значить, буде!

Київ, 1955

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)


ЕСТАФЕТА МИРУ - НЕХОДА ІВАН ІВАНОВИЧ