НИЧЕГО НЕ ПОНИМАЮТ

Related posts:

1. Бог создал мир из ничего Бог создал мир из ничего. Учись, художник, у него,- И если твой талант крупица, Соделай с нею чудеса, Взрасти безмерные […]...
2. “Нет, ничего не изменилось…” Нет, ничего не изменилось В природе бедной и простой, Все только дивно озарилось Невыразимой красотой. Такой и явится, наверно, Людская […]...
3. ЛІТАЮЧА ГОЛОВА ВОНА ПІДНІМАЄТЬСЯ, ЯК ГОЛОВА, відрубана голова волоцюги. Вона промовляє уперше, і вдруге, і втретє свої потойбічні слова: Я ЛІТАЮЧА ГОЛОВА! […]...
4. ТРИ ПЕСНИ “Споет ли мне песню веселую скальд?” Спросил, озираясь, могучий Освальд. И скальд выступает на царскую речь, Подмышкою арфа, на поясе […]...
5. ДВА ПЕТУХА(шутка) Вот это запевка, начало стиха: Ища червяков и зерна, Бродили по птичнику два петуха, Два верных, почти закадычных дружка, Рыжий […]...
6. А ВСЕ-ТАКИ Улица провалилась, как нос сифилитика. Река – сладострастье, растекшееся в слюни. Отбросив белье до последнего листика, сады похабно развалились в […]...
7. “Все мне мерещится поле с гречихою…” Все мне мерещится поле с гречихою, В маленьком доме сирень на окне, Ясное-ясное, тихое-тихое Летнее утро мерещится мне. Мне вспоминается […]...
8. ЕПІГРАМА НА ОЛЮ КУШНІР Прекрасна Донно, не зважайте на милі усмішки й слова, бо шлях наліво завжди знайде його шоферська голова....
9. ФИАЛКИ Я в фуфаечке грязной Шел по насыпи мола, Вдруг тоскливо и страстно Стала звать радиола: – Купите фиалки! Вот фиалки […]...
10. “Дощі минулись – і нема…” Дощі минулись – і нема. Сніги іще не впали. Отак – ні осінь, ні зима, Згрібаєм листя, палим. А дим […]...
11. Художник Дайте тему! К черту добрые слова. Кровь на белые листы – Закружилась голова. Дайте тему! Днем с огнем, Аж в […]...
12. ГОЛОВА І ШИЯ Чоловік говорить жінці: – Пам’ятай мої слова, Що в розумному сімействі чоловік – то голова. – Ну, а я, виходить, […]...
13. ЗАБЫТЫЕ СЛОВА Посвящается памяти М. Е. Салтыкова Слова священные, слова времен былых, Когда они еще знакомо нам звучали… Увы! Зачем же, полн […]...
14. ГОЛОВА Котилася, як кавун, голова з гори, як кавун, кривава людська голова. Котилася голова. Ще у очах тріпотіли листя папірці зелені […]...
15. “Як живу – я пишу…” Як живу – я пишу, (хоч пишу – як дихаю), Але маю права, як трава під кригою, Все болить голова […]...
16. БЕЛЫЙ ВАЛЬС Какой был бал! Накал движенья, звука, нервов! Сердца стучали на три счета вместо двух. К тому же дамы приглашали кавалеров […]...
17. Мне ненавистен гул гигантских городов Мне ненавистен гул гигантских городов, Противно мне толпы движенье, Мой дух живет среди лесов, Где в тишине уединенья Внемлю я […]...
18. РОЗРИВ Як усі: дотепер не було – То нічого й не буде. …Загуло, заревло, обдало І – ударило в груди. Це […]...
19. “Поезія згубила камертон…” Поезія згубила камертон. Хтось диригує ліктями й коліном. Задеренчав і тон, і обертон, і перша скрипка пахне нафталіном. Поезія згубила […]...
20. ВСЕМ ХЛЕБА! Рабочий люд едва не весь На нашей родине – без хлеба. “Хлеб наш насущный даждь нам днесь!” Так он, голодный, […]...
21. “Що діється на небесах…” Що діється на небесах! Блищить все небо у зірках! І зірочки так ясно сяють, А сонце гляне – і зникають. […]...
22. НАТХНЕННЯ Такий бува момент, що в серці полумінь пече, напруга почуваннів межі розрива, злітають блискавки з осяяних очей, та іскрами думок […]...
23. ЛЮБОВЬ Надменный, как юноша, лирик Вошел, не стучася, в мой дом И просто заметил, что в мире Я должен грустить лишь […]...
24. ПО ДОРОГЕ НА СКИРОС Я покидаю город, как Тезей – свой Лабиринт, оставив Минотавра смердеть, а Ариадну – ворковать в объятьях Вакха. Вот она, […]...
25. “Я думаю: как я была глупа…” Я думаю: как я была глупа, когда стыдилась собственного лба – зачем он так от гения свободен? Сегодня, став взрослее […]...
26. ДО ПОСЛЕДНЕГО ДНЯ Быть может, когда ты уйдешь от меня, Ты будешь ко мне холодней. Но целую жизнь, до последнего дня, О друг […]...
27. АВТОБІОГРАФІЯ В горах де ближче сонця, перший раз приглянувся небу, тоді щось дивне й незнане пробудилося у мені, і піднеслася голова, […]...
28. БАСКАК На кошлатім сидить коні, Руки – в боки, очми – шугай. У зіницях киплять вогні, За плечима в’юнкий нагай. Наче […]...
29. П’ЯТА СИМФОНІЯ БЕТХОВЕНА І прояснялося тоді, За хмарою світився місяць, 1 розганяли ліхтарі Пітьму в завулки передмістя. І просиналися весна В передчутті тепла […]...
30. 1. НІЧ Ось тобі, вбога пуста голова, перше знамення Різдва – снігу добув ти для білих поем, вітру черпнувши плащем. Крила не […]...
31. “ЦВІТЕ ТЕРЕН…” Сині сливи, осмута сива.. (З неопублікованого вірша 1967 р.) На вигнанні – над яром десь, в ровах, На пустирі, в […]...
32. “сплітаються пальці сплітаються очі і голови…” сплітаються пальці сплітаються очі і голови на стоптаний пляц виповзають картаті слова а ми залишаємось голими голими голими ключиця сідниця […]...
33. ВЕЧІР НАПРОВЕСНІ Весна за прякою, мов скромна Маргарита, Схилила стан гнучкий і пісеньки співа. Проста мелодія, знайомі всім слова, По-старосвітському одежа вбого […]...
34. “Не ругайся. Такое дело!…” Не ругайся. Такое дело! Не торговец я на слова. Запрокинулась и отяжелела Золотая моя голова Нет любви ни к деревне, […]...
35. ПРО СКЕЛЕТ І ГАЗЕТУ Голова сільради Сидір Півторакожуха Якось, випивши, Секлеті відкусив піввуха. Це обурило до того й потрясло Секлету, Що вона послала скаргу […]...
36. НА ЧУЖИНІ Пливуть по небу хмароньки В далекії краї, Летять із їми думоньки Щочаснії мої – Туди, де та криниченька Холодная дзюрчить, […]...
37. МІЙ ДУХ БУНТАРСЬКИЙ Скажи, яку, Іудо, плату За голову мою береш, За скільки мічених, проклятих Срібляників ти продаєш Моє життя твоїм хазяям У […]...
38. “Мав би ти в серці хоч трохи жалю…” – Мав би ти в серці хоч трохи жалю. Думаю, де він… Ночі не сплю. Вітер гуде. Злива і грім. […]...
39. 04. УРЯДНИК Небавом у центр придибав. Ось і врядника садиба. Дім на видноті, Дах із бляхи, мур кам’яний, Щоб сторонній не заглянув; […]...
40. VII Grave. Сцена весілля в саду Над сади і сліди мої сад-пантеон. І ромашки гадають – півспалах, півтон: – Любить… не любить… Лю… Над сади і […]...