твій безголосий крик порву на кусники квітів з засушених пелюсток сплету вінок якого ні тобі ні мені не донести до […]

сонце спливло на поверхню осени осиротілі дерева простягнувши кістяки пальців до синього неба ридають золотими сльозами благають зеленого Воскресіння

завтра відмовилося вислухати нас сьогодні розклало шахівницю днів і ночей і дає нам мата задихано йдемо в учора так хотілося […]

задумана в краплину дощу потрапляю у вулички й закамарки твого тіла на одній з вуличок зустрічаю тебе молодшого на тисячу […]

Вже давно не було такого світла в цьому домі – сьогодні прийшов до мене вересень й акапунктурою неба проколов мені […]

Місяць завис на гілці, закривши лице серпанком дерева, й висить так, гойдаючись, мов хвіст неба або волосся ночі. Білка притихла. […]

не можемо розмотати вузликів в очах що нам їх ніч зав’язала відтак знаємо що вузловий ритуал продовжуватиметься що наповнить вщерта […]

корабель змінив курс а ти стоїш безлистим деревом на березі сліз самотність вітру заплелася в твоє волосся і стрічка стомленого […]

вишивала мати долю хрестиками дитині залишилась мережана думка кольору блакиті неба й листка осіннього

Моя музика – з-під пташиного крила, прозора, мов земля влітку, легка, як очі зеленого солов’я, що співає перами а не […]

Кожної ночі наслухуєш кроки посланців дуба на даху совісти. В напрузі рахуєш східець за східцем, очікуєш її – з пожовклим […]

обніми мене як обнімаєш дерева у грозову ніч зодягни мене в своє слово як зодягаєш дітей у їхню безвинність нагодуй […]

1. твоє обличчя розщепилось на кінчихах моїх нервів 2. у вусі – шкірка твоєї пісні прилипла і голубить 3. бачу […]

Один тільки раз постукали у двері здушені крики, напіввисказані слова, квіти в руках нашіптували молитви, птахи витягали скрипки з горел […]

Коли небо стане тріщиною між душею й тілом. а хмари на даху міста, роздерши нутрощі об шпилі брехні, тріснуть миттєво […]