Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



КОЛО

Сорочку гамівну на душу не зодягнеш. Та все одно – весна, і видно, як під вечір висять в повітрі білі […]

ПРОВИНА

Ми провинились, боже; ми – в болото насіння кинули. Воно ж-росте: так плавно вгору тане і цвіте, мов протилежність свічки. […]

НІЧ. ОСІНЬ

…бо все мине, як сад, що на очах пошерх: нам буде тільки ніч; ніч, як псалтир – постійна; а те, […]

2. З’ява друга: “Розп’яття”

Ловити рибку, грати в скрипку, шукати литку і спожитку, вдавати, начебто не видко, як все натягнуто, мов нитка. Як напливає […]

ПРАКОРАБЕЛЬ

Вантажений калиною, сповільна він рівно опускається до дна; сто років углибає – божевільна у тих прозорих водах глибина, Там сховок […]

ТРАДИЦІЙНИЙ ПОРТРЕТ ПОЕТА

Дуже делікатне створіння поет: плаче за кожною своєю сльозою. Ось він всівся під опудалом – спокоєм насолоджується. Надлетіли три горобці, […]

ЖИТІЄ ЧАСНИКА

Похитується в грядці, як султан в осінній час увінчаний чалмою, – міністр-індус, вчарований собою, бо має гарні зуби й гарний […]

ПРІРВА

В. Герасим’юку “Серед ночі себе не засвічуй”,- ти сказав. А себе засвітив; так, немовби тим світлом засвідчив прірву віку, в […]

ЛІС

В осінні вечори, у вечори студені, непевне все якесь, як ворожбитський віск, при місяці гладкім висвічує легені карпатський – іздаля […]

СВІЧКА

Голе тіло зібгало сорочку й сховало за пазуху в себе, аби та сорочка колись його підпалила, щоб тіло розтало й […]

ЦИГАНСЬКЕ МИТО

По всіх містах їх діти стигнуть, мов цитриновий сік у цитрі. Як саком – рам’ям милостиню зачірпують цигани хитрі. Ця […]

ТАВРІЯ

E Таврії крислаті лаври й перлини перські в мідних стернах, У Таврії таврянки й таври заводять сонну кров в тавернах. […]

Страница 5 из 1012345678910