Патріотизм наших письменників

Related posts:

1. “Матері не вмирають…” Матері не вмирають. Матері не сплять. День і ніч матері в узголів’ях стоять Над нашим сумлінням, Над мислями й долями, […]...
2. “Ваш патріотизм окупився…” Ваш патріотизм окупився “Жигулями”, будинками трьохповерховими, фешенебельними квартирами, дачами, що підведені вашими підпатріотами. Цим і зневіру поглибили ви у зневіреного […]...
3. В ЖИЛИЩАХ НАШИХ В жилищах наших Мы тут живем умно и некрасиво. Справляя жизнь, рождаясь от людей, Мы забываем о деревьях. Они поистине […]...
4. “Де ви, де ви, земель наших пуритани…” Де ви, де ви, земель наших пуритани, Де Ти, Слово, втілене в людях Із гострим, із ясним зором? Розгублені, роздратовані, […]...
5. Скупа природа наших середмість Скупа природа наших середмість: на тлі домів, незрима і знищима, хода дерев. Читаймо це очима з повільних віт, немов бентежну […]...
6. ЗОРЕ МОЯ ВЕЧІРНЯЯ 1 То вечірньою зорею, то ранковою Ти мені всміхаєшся щодня… Золотою в небесах підковою – Ти з якого загубилася коня? […]...
7. “Як останній мудила, гризеш посторонки й вудила…” Як останній мудила, гризеш посторонки й вудила. Чим, епохо, крім СНІДу, іще ти нас нагородила? Лисочолі титани потроху дійшли до […]...
8. “Далека, незнайома сторона…” Далека, незнайома сторона, Здається, навіть небо тут інакше. Але нараз – тополя край вікна, І щось таке в ній українське, […]...
9. “Отакого літа ми не мали…” Отакого літа ми не мали: Ластівки дітей собі вже мали, Вище вікон вигналися мальви, Розсміявся на городі мак, І до […]...
10. “Заквітчали дівчатоньки…” Заквітчали дівчатоньки стрільцеві(1) могилу, Замість мали заквітчати стрілецькую(2) милу. Невисокий хрест берези заплели віночком, Замість мали заплітати косу барвіночком. Ще […]...
11. ЦЯ НІЧ Це була ніч, коли кожному нараз прояснилася його обмеженість у собі птиці зрозуміли своє нещастя у крилах, дерева своє – […]...
12. ІМПРОВІЗ коли мені хочеться розводити червоні вазони в саксофонах я не поспішаю глини чорної шукати адже в цей час у майже […]...
13. “Хто мене вправі судити…” Хто мене вправі судити В зборищі цьому рабів? Гордий, нікому годити Ніколи в житті я не вмів. Й за гроші […]...
14. 31. ВОБЛЕКОШЕННЯ Щоб зодягнутисяв Тебе – стягну тіло своє з рамен, біллю вимию кості й вибілю болем уста. Щоб освітитись Тобою – […]...
15. ВОДНОЛИЖНИЦЯ Дівчина по хвилях пронеслася, А за нею – чайка навздогін. І радіє мрії, що збулася, З потойбіччя Олександр Грін....
16. 6. З’ява шоста: “Діалог двох невідомих” Крик: Господи, я голий, як часник; був ще вчора краплею вологи: нині ж мій заляканий язик прирекли казати щось вагоме. […]...
17. 24. Серед нашої ночі Серед нашої ночі, грімнице світу, освіти кожен кут розваленої садиби. Серед нашого саду з обгорілими пнями запалися кущем, містична трояндо! […]...
18. “Ти з’являєшся, як ранок…” Ти з’являєшся, як ранок… Там, на заході ще ніч, А на сході уже небо Червоніє від проміння, Блиску сонця золотого… […]...
19. Перо письменник не облишить Перо письменник не облишить, Його вже не перекувати. Щодня вiн пише, пише, пише… А чи захоче хто читати?...
20. “Над гаєм грає птичий грай…” Над гаєм грає птичий грай, В дощі вдягаються тополі, І квітів жовто-синя повінь Біжить навшпиньках до Дніпра. І вже по-птичому […]...
21. “Нашої заслуги в тім не бачу…” Нашої заслуги в тім не бачу, Нашої не знаю в тім вини, Що козацьку бунтівливу вдачу Нам лишили предки з […]...
22. Осінь Осінь стоїть за плечима. Гляну на поле чи ліс – Перед моїми очима Все мені миле до сліз. Часу хода […]...
23. При заході сонця Нема за віщо дорікати долі, Літа й літа за нашими плечима. На схилі дня і віку мимоволі Душа стає, як […]...
24. “Не повертайтесь на круги своя…” Не повертайтесь на круги своя, Нічого це, крім болю, не приносить. Але душа не вірила, і я Таки поїхав. І […]...
25. “Слова, що прості і суворі…” Слова, що прості і суворі, Як велич того Різдва, Що нас у горінні, не горі, Порвало і ще порива. Товаришу […]...
26. “Потонула в ромашці бджола…” Потонула в ромашці бджола, Потонула в житах перепілка. Серед цвіту садів і зела Розпускається сонце, мов квітка. Все буяє, радіє […]...
27. Скульптор І хаос в ньому сколихнувся морем, І вихлюпнув до самого зеніту Гранітний смерч, і з брили моноліту Постав юнак з […]...
28. “Ластівко біля вікна…” Ластівко біля вікна, Ластівко нашої хати, Що тобі, ластонько, дати: Меду, борщу чи пшона? Ластонько, літа кінець, Діток твоїх би […]...
29. “Яка любов мені наснилась!..” Яка любов мені наснилась! Я аж заплакав уві сні. Вона була – як вища милість, Навік дарована мені. Вона, як […]...
30. КЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК Тарасик набігавсь, примчав із двора. Уже й за уроки сідати пора. Ось віршика вивчив, задачі зробив. В щоденник заглянув тривогу […]...
31. 10. ЗАКОРЕНИ СЛОВО Вложи слово своє у душу, щоби краплею прозорого алмазу і рухалось площиною свідомости й різьбило образ Твій. Защепи слово своє […]...
32. Не можемо не можемо розмотати вузликів в очах що нам їх ніч зав’язала відтак знаємо що вузловий ритуал продовжуватиметься що наповнить вщерта […]...
33. ПОЕТ Тодосеві Осьмачці Ціле життя він груз в самотності – з очима білими, як дим. Із каламутних вод витягував слова і […]...
34. БІЛЯ НАДГРОБКА ЄВГЕНА МАЛАНЮКА Двоякісне перо – стилет і стилос – Навіки випало з поета мертвих рук. Невже ж цим звершилось і завершилось – […]...
35. ВІЧНИЙ ВОГОНЬ – Де ви, душителі?.. Контрреволюція! Тиша. Надгробне холодномармурове мовчання – Сиво сріблясті кремлівські ялини, покручена цвинтарна горобина… Гіркі почуття: крик […]...
36. МАКАРІВСЬКИЙ ЯР І степ, і літо, й сонце яре, Долина Висі дорога… І що мені із того яру, Що крізь дитинство проляга? […]...
37. ЛЮБЛЮ СВІЙ КРАЙ Люблю свій край – Радянську Україну, Її лани, світанки у степах, В садах вишневих пісню солов’їну, В ночах донецьких зорі […]...
38. ПОКЛИК. Диптих І А двадцять перший вік при револьвері Таку вчинив несвітню круговерть, Коли уперше від часів Гомера Судилося знімати репортеру Своєю […]...
39. НАРЦИЗ Він просить перед дзеркалом : “Прости!” І знову – стрімголов до книгозбірні : як в катакомбах, черепи примірні, лежать там […]...
40. У СТОВПИЩІ Догукатись ніяк не фотрунить До народу… Все те – “підожди”: Позахоплювали трибуни І великі й малі вожді. То були компартійні […]...