Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ЛІСНИК



Лісник опівночі заснув
І видів уві сні,
Як хтось фіранку відгорнув
На синьому вікні.

Дочка назустріч підвелась,
І вийшла на поріг,
І вслід за милим подалась
В гримучий вир доріг.

Старий спросоння застогнав,
Схопився – та дарма:
Чорніє гай, сріблиться став,
Лише дочки нема.

Записка на столі.
Схилилився, прочитав:
“Я подалась на край землі
Із тим, хто покохав.

Ми будем зводити міста
В далекій стороні.
Не тільки ж світу, що світа
У рідному вікні.

Ти вибачай, і не чекай,
І нам не дорікай.
А як затужиш – все лишай,
До нас переїжджай…”

Але лісник лишить не міг
Усе, чим досі жив.
Записку, наче оберіг,
До серця притулив.

І закурив. І вже не спав.
Гіркий тютюн димів.
А птах кричав, а став сіяв,
А гай шумів, шумів.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

ЛІСНИК - ЛУКІВ МИКОЛА