Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



СОЛОВ’ЇНА ЛЕВАДА

Не щебечіть, серденятка,
Мов дітоньки в пт ашки,
Не збудіте у колисці
Моєї ромашки.

Галю, ось тобі я льолю
З лиштвою пошила,
А тобі, Івасю, пужку
З пужалом зробила.

Зараз кинусь до теляти
Да напою пійлом,
А за те нас його мати
Нагодує дійлом.

З череди вже незабаром
Наша Сива прийде.
Против неї ми в толоку
За леваду вийдем.

Солов’їною левада
З давніх-давен зветься:
Безліч там понад водою
Солов’їв ведеться.

Займанщина се козача:
Косимо всі разом.
Всяке древо в ній ще з предків
Стало під заказом:

Щоб ніхто пташок співочих
Не драв, не тривожив,
На голлюках не гойдався,
Кубел не пустошив.

Бо колись, діди мовляють,
Купці наїжджали,
За пташаток-солов’яток
Дорого давали

І у кліточках тісненьких
До Москви возили.
Там їм золотом за бідних
Пташенят платили.

Щоб співали городянам,
Як гай зеленіє,
Як у лузі вітер віє,
Річенька леліє.

Як паруються пташата,
Гніздечка звивають,
Співом ранню і вечірню
Зорю зустрічають.

Убивалися ж по дітках
Сем’ї солов’їні,
Розлітались із левади
По всій Україні.

Стало глухо на леваді,
Ніщо не щебече,
Тілько, зустрівши, сорока
Пастуха скрекече.

І збирались, люде кажуть,
Наші предки в раду,
Міркували й рахували
Про тяжку неправду.

Що пташаток-солов’яток
У клітки саджали,
З рідним краєм розлучали,
В Москву завдавали.

І, порадившись, громада
Заказ положила,
Щоб нога купецька в наше
Село не ступила.

А хто б важивсь гнізда драти,
Купцям продавати,
У куну таких кувати,
Цілий день дежати.

І дочувшись, що левада
Стала під заказом,
Наша втіха-соловейки
Налетіли разом.

Людям серце звеселяють,
Бога сохваляють;
Засипаєм під їх пісню
І встаєм – співають.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

СОЛОВ’ЇНА ЛЕВАДА - КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН