Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

СОЛОНИЦЯ

І
Іду полем чистим,
Гляну оком бистрим –
Хвилюються жовті ниви,
Житом колосистим.

Уродило жито,
Та нікому жати:
Пішли наші хлібороби
Списами орати, –

Списами орати,
Трупом засівати…
Ой які-то будем жнива
З того сіву мати!

ІІ
Крикне товариство:
“Наливайку, друже!
Не впевняйся, сизий орле,
Не лейстрових дуже;

Бо ті лейстровії
Виросли в неволі:
Ой не вдержать проти вітру
Корогви у полі”.

ІІІ
Буйний вітер віє,
Наганяє хмари:
Чи то турки наступають,
Чи хижі татаре?

Ой ні, не татаре,
Християнська сила,
Мов хмарами гримучими,
Табор обложила.

Стали недоляшки
Поруч із ляхами,
Обгорнули наливайців
Леєстровиками.

Україно рідна!
Чи се ж твої діти
Кругом шанці покопали,
Щоб на своїх бити?

“Ой хто із Жолковським
Тому панувати.
А хто стане з Наливайком,
Тому погибати”.

Повабились наші
На мову лукаву,
Затоптали, закаляли
Козацькую славу.

ІV
Ой, ви, наливайці,
Молоді орлята!
Ой пора вам гостей ваших,
Пора привітати!

Блиснула грімниця
Із чорної хмари:
Повалились-покотились
Пішаки й рейтари.

V
Крикне пан Жолковський
На панськеє військо:
“Не стинайтесь, пани-браття,
З Наливайком близько.

Розкидайте, браття,
Шовкові намети,
Іззивайте усю шляхту
На гучні бенкети.

Будемо гуляти,
Пива, меди пити,
А козаків-наливайців
Голодом морити”.


Бенкетує шляхта,
Іграючи в карти,
А козаки-лейстровики
Додержують варти.

Поскидала шляхта
Панцери й шишаки,
Бо козаки-лейстровики
Вірні, як собаки.

VІІ
Кинувсь Наливайко
Од броду до броду;
Сюди трудно й туди трудно –
Нема переходу!

Кинувсь Наливайко
Од валу до валу:
“Ой оддайте мене, браття,
Ляхам на поталу!”

VІІІ
Чого, чого славна
Солониця стала?
Що козаки-наливайці
На їй воювали.

Солонії млаки
Слізьми просоліли,
Що козаки-наливайці
Воювать не вміли.

Вони воювали
Чотири неділі,
Од безхліб’я, од безвіддя
Руки обомліли.

Вони воювали
І кров розливали,
Бунчуки й шаблі під ноги
Ворогам поклали.

Вони воювали
Та й довоювались,
Що ляхам та недоляшкам
В неволю достались.

ІХ
Буйні вітри, буйні,
Осипалось жито:
Добра доля тим судилась,
Що з гармат побито!

Нежатії ниви
Внівець обернулись:
Тяжке лихо тим судилось,
Що з войни вернулись!

Сумно дощі, сумно
Зерно прибивають:
Ой без батьків маленькії
Діти виростають.

Виростайте, дітки,
В щасливу годину,
Ой рятуйте-визволяйте
Ще раз Україну!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

СОЛОНИЦЯ - КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН