Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ПРИМІТКИ

ПРИМІТКИ ДО ПОЕМИ П. КУЛІША
“МАРУСЯ БОГУСЛАВКА”

1 Державець – феодал у Великому князівстві Литовському, Польщі і підвладних їм українських землях у XV-XVIII ст. Мав право довічно або протягом певного часу користуватись державними земельними маєтностями, однак не міг ці маєтності продати, подарувати, заповідати, закладати під борги.

2 Богуслав – тепер місто в Київській області. Відоме з 1195 p. У 1981 p. збудовано пам’ятник Марусі Богуславці.

3 Покрова – свято православної церкви, яке відзначається 1 жовтня за ст. ст.; встановлене на пам’ять про подію в Константинополі в середині Х ст. Під час війни з сарацинами 1 жовтня юродивий Андрій і його учень Єпіфаній побачили в повітрі Матір Божу, яка молилася за мир, розпростерши свою покрову (омофор) над християнами. Греки того ж дня перемогли. Тому церковному богослужінню в цей дань було надано особливої величності. На честь Покрови Божої Матері є акафіст (стоячий молебень).

4 Волохи – загальна назва середньовічного населення Придунайських князівств і Трансільванії, з якого сформувалися румунська і молдавська нації.

5 …на чорній раді… – Мається на увазі загальнокозацька і загальнонародна рада, в якій брали участь і представники селянства, міщан та інших верств населення, тобто “черні”. Одна із найвідоміших “чорних рад” влітку 1663 p. біля Ніжина описана П. Кулішем у романі “Чорна рада. Хроніка 1663 року”.

6 …в Печерському… – Тобто в Києво-Печерській лаврі, православному чоловічому монастирі, заснованому у 1051 p. Антонієм Печерським. У XI ст. став центром поширення й утвердження християнства в Київській Русі. В XII ст. дістав назву лаври, яка відіграла значну роль у розвитку освіти, науки і культури. В XVI-XVII ст. була центром антиуніатської боротьби.

7 Обозний – одна з найвищих виборних адміністративно-військових посад на Україні в XVII-XVIII ст. Були генеральні і полкові обозні. Керували артилерією, відали організацією війська.

8 Гетьман – на Україні в XVI – першій половині XVII ст. воєначальник козацького війська на Запоріжжі, глава реєстрових козаків. З 1648 p. гетьман Б. Хмельницький став правителем України. Після його смерті гетьмана обирала генеральна військова рада із наступним затвердженням царським урядом (а часом і чорна рада). Згодом були гетьмани Правобережної (до 1704 p.) і Лівобережної України (до 1722 і з 1750 до 1764 pp.). З 1708 p. гетьман призначався царем. У Польщі (XV-XVIII ст.) і Литві (XVI – XVIII ст.) – вищий воєначальник.

9 Біблія – стародавня пам’ятка писемності, зібрання різних за формою та змістом релігійних і світських книг. Творилася з II ст. до н. е. до II ст. н. е. Складається з Старого (Ветхого) і Нового Заповітів. Якщо християнська релігія визнає усю Біблію за Святе Письмо, то іудаїзм тільки Старий Заповіт.

10 І під струни про мурея, || Що він бив, співати. – “Гайдамаки, як хочуть, бувало, нагнати холоду гречкосіям-доматорам, дак біжить конем з пістолем та й гукне: “У хату, мурею (турчине), а то запалю!” То чоловік схилиться попід лісою да в хату! (Так мені оповідували старезні люде.)” – примітка П. Куліша у рукописі іншої редакції (ЦНБ, ф. І, од. зб. 28365).

11 Споминати, мов Енея… – Йдеться про місію Енея (сина царя Анхіза і богині Афродіти), який після падіння Трої перебрався до Лаціуму (Італія), де його нащадки заснували Рим.

12 Ереб – у античній міфології одне із начал всесвіту: вічний морок, породження Хаосу; Ереб – батько Ефіра і Гемери, яких народила богиня ночі Нікс; підземне царство мороку, через яке душі померлих проходять в Аїд.

13 На Цоцорі безголов’є… – Йдеться про битву під селом Цецорою поблизу Ясс у 1620 р. під час Хотинської війни 1620-1621 pp. В цій битві польські війська С. Жолкевського зазнали розгрому.

14 Жовковський (Жолкевський) Станіслав (1547-1620) – польський державний і військовий діяч. З 1588 p. коронний польний гетьман, з 1613 p. – великий коронний гетьман, з 1617 p. – канцлер. Командував польським військом під час повстання С. Наливайка у 1594-1596 pp. Загинув у битві під Цецорою.

15 Як пани нам на Вільшанці || Леєстри писали… – Йдеться про Вільшанську угоду 1617 р., укладену між П. Сагайдачним і С. Жолкевським в урочищі Суха Вільшанка на Київщині. Угода передбачала скорочення козацького реєстру, повернення нереєстрових козаків у підданство шляхти і підпорядкування Запорозької Січі Польщі. Нереєстрове козацтво не визнало цієї угоди, і вона так і не була втілена в життя.

16-17 Порта – вживана в європейській літературі і дипломатичних документах назва уряду Османської імперії, а часом і самої імперії.

18 …Роксолана друга… – Йдеться про дружину турецького султана Османа II (1605-1622) Милікію, яку П. Куліш вважав Марусею Богуславкою. Більш-менш вірогідних історичних даних про Марусю Богуславку нема. Роксоланою називалась Настя Лісовська (1505-1561) – українка з Рогатина (тепер Івано-Франківської області), дружина турецького султана Сулеймана II. У 1520 р. потрапила у татарський полон і була продана у султанський гарем. Відігравала значну роль у політиці Османської імперії. З її ім’ям пов’язано спорудження ряду архітектурних пам’яток у Стамбулі і його околицях. У тексті однієї із попередніх редакцій поеми Куліш зробив такий коментар: “Хто не знає чи забув про Роксолану, попівну-бранку з Червоноруського Рогатина, що зробилась можновладною імператрицею в султана Солимана І, нехай читає про неї в ХХХ-й главі моєї “Истории воссоединения Руси”.

19 Мов за змія-людожера || Дочок оддавали… – Можливо, Куліш має на увазі відомий мотив боротьби Кирила Кожум’яки (а також і Георгія-зброєносця) із змієм, в якій Кожум’яка переміг і визволив доньку князя. Легенду про Кирила Кожум’яку Куліш опублікував у “Записках о Южной Руси” (Спб., 1857.- Т. 2.- С. 27-ЗО), зазначивши при цьому, що ця легенда походить із далекої старовини.

20 Кучман, шлях Татарський… – Тобто Кучманський шлях. Одне із відгалужень Чорного шляху (починався в Перекопі, перетинав пониззя Дніпра, проходив між верхів’ями Інгульця, Тясмнну і Росі в напрямі Умані, Тернополя), яким татари ходили у свої походи в XVI-XVIII ст. на Поділля і Західну Україну. Поблизу Тернополя з’єднувався із Чорним шляхом.

21 Колись давно ми з Струсями – братами… – Очевидно, йдеться про братів Щасного і Юрика Струсів, героїв “Пісні про смерть братів Струсів” (1506). Як зазначає І. Франко, ця пісня не дійшла до нас, і тому він наводить, зокрема, таке свідчення про братів: “Того самого часу (1506) два Струсі, молоді брати і хоробрі войовники, погибли в битві з волохами. Про них іще й досі співають жалібні пісні, що в русинів звуться думами…” Далі І. Франко пише, що у битві “Щасний відразу був убитий, але Юрик (…] бився з волохами доти, доки його кінь постріляний не впав під ним” (Франка І. Зібр. творів: У 50 т.- К., 1984.- Т. 42.- С. 456, 458).

22 Волощина – Волоська земля: назва Молдавського князівства в староукраїнських пам’ятках, народнопоетичній творчості та мовній практиці українців у минулому.

23 Серп’яга (Іван Підкова; ?-1578) – один із керівників спільної боротьби українців і молдаван проти турків. У 1577-1578 pp. був молдавським господарем. За наказом Стефана Баторія страчений у Львові.

24 Вишневецькі – український дворянський рід. Найвідоміші з них:1) Дмитро Іванович (?-1563), який у 1554-1555 pp. на острові Мала Хортиця збудував замок, перебував на службі в Росії. У боротьбі за молдавський престол зазнав невдачі і був страчений у Стамбулі. П. Куліш та інші історики саме його вважали Байдою; 2) Ярема (Єремія; 1612-1651) – відзначився у війні 1648-1654 pp. на боці Польщі.

25 Люцифер – назва вранішньої зірки (Венери). В християнській традиції одно із позначень сатани. Воно йде від ветхозавітного пророцтва про загибель Вавілона (див.: Книга пророка Ісаії.- 14, 12-15).

26 Лиса гора – історична місцевість на Печерську в Києві, на південний захід від Видубичів. Назва пов’язана із старовинними легендами про шабаші відьом і перевертнів на цій горі.

27 …Кантемир, мовляли, Міч Кривавий… – У праці “Отпадение Малороссии от Польши” (М., 1888.- Т. 1.- С. 156-157) Куліш пише про нього як ватажка буджацьких татар. Уже після означених автором у поемі історичних подій Кантемир в 1624 р. був розбитий козацькими загонами С. Хмелецького.

28 …Юрові святому… – Георгію Побідоносцю. В християнських і мусульманських переказах це воїн-мученик, з іменем якого пов’язаний мотив драконоборства. Зображується, як правило, на коні. Вступив у битву із змієм-людоїдом і, перемігши його, визволив дівчину.

29 Царград – давньоруська назва міста Константинополя.

30 … до страшного суду… – у християнстві кінець світу, суд Ісуса Христа, який вдруге прийде на землю, над усіма людьми, які коли-небудь жили на світі. Для цього всі люди воскреснуть і дістануть за вироком Христа або вічне блаженство в раю, або вічну кару в пеклі.

31 Русалим (Єрусалим) – місто на півдні Західної Азії, розташоване на р. Кедроні поблизу Мертвого моря. Місце паломництва християн, іудеїв та мусульман. Поблизу Єрусалима на горі Голгофі був розп’ятий Ісус Христос і згодом похований у гробі в скелі.

32 Великдень – одне із головних свят у християнстві, пов’язане із смертю та воскресінням Ісуса Христа.

33 Святий Коран – основна книга мусульманської релігії. Складається з релігійних міфів, у яких Мухаммед висловлював своє нове осмислення навколишнього світу і людського буття. В основному склався в середині VII ст. Має 114 сур (частин), поділених на 90 мекканських і 24 мединських.

34 Самарянин – житель Самарії, спершу біблійного міста, а згодом області в Палестині

35 Осман – Йдеться про Османа II (1605-1622), турецького султана з 1618 р. За його правління турецькі війська зазнали поразки у Хотинській війні 1620-1621 pp. Уклав у 1621 р. Хотинський мир. Згодом був убитий яничарами.

36 Добруджа – історична область між нижньою течією Дунаю й узбережжям Чорного моря. Південна Добруджа тепер перебуває у складі Болгарії, Північна – Румунії.

37 Аполлон – у давньогрецькій міфології син Зевса і Лето, брат Артеміди. Був богом музики, проводирем муз. Згодом набув дару насилати хвороби й виліковувати їх, провіщати майбутнє.

38 …на Посуллі… – Місцевість навколо ріки Сули, лівої притоки Дніпра (тепер у Сумській і Полтавській областях).

39 …діди Бояни… – Боян – славетний давньоруський співець-гусляр другої половини XI – початку XII ст. Згадується у “Слові о полку Ігоревім”. Тут Боян вживається у загальному значенні: співець, гусляр, кобзар.

40 Гординщина – Очевидно, йдеться про ординщину: період монголо-татарського іга – традиційну назву системи експлуатації руських земель, встановлену після нашестя орд Батия в середині XIII ст. Остаточно скасовано у 1480 р.

41 …із Тигра до Євфрата… – Ріки в Південно-Східній Азії в Туреччині, Сірії та Іраку. Долина рік – давній центр цивілізації.

42 Кілія – місто на лівому березі Кілійського гирла Дунаю (тепер Одеської області). Відоме з XIV ст. У другій половині XVI – на початку XVII ст. козаки здійснили ряд походів на Кілію. Найбільш значними з них керували С. Наливайко і Г. Лобода в 1594-1595 pp. Кіліімське поле згадується в багатьох народних думах (див., наприклад, “Думу про козака Голоту”).

43 Буша – місто-фортеця Брацлавського полку (тепер – село Ямпільського району на Вінниччині). В 1617 р. коронний гетьман С. Жолкевський зобов’язувався не допускати козацьких походів у Туреччину, але не зміг цього виконати.

44 …з давнезних Аравійських давен… – Тобто з часів далеких, дохристиянських, старозавітних.

45 …за Сян дорога Золотою звалась.- Сян (Сан) – ріка в Польщі на її кордоні з Україною, права притока Вісли. П. Куліш виводить цю назву через сутозолоті жупани, в які одягалися ординці, йдучи на Україну та в Польщу.

46 Гусятин – тепер місто в Тернопільській області на р. Збруч. Відомий з 1559 р.

47 Він Маріїного Сина || Мав за путеводню… – Відомо, що мусульманство складалося під значним впливом християнства та іудаїзму, а сам Мухаммед часто вживав вирази із християнського вчення. В той же час така подібність пояснюється і спільністю джерел культурних традицій арабів і євреїв.

48 І як Бог сестру Адаму… – Йдеться про Єву, дружину Адама, першу жінку і праматір роду людського: “І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон і заснув він. І Він узяв одне із ребер його, і тілом закрив його місце. І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама” (Буття, 2, 21-22).

49 …світло, що з гори Сінаю… засвітилось, І вістю кроткою, благою з раю Між галілейських рибаків явилось… – Тобто голос і сила впливу Божого слова. На горі Сінай Бог з’явився Мойсею і євреям, яких він вивів з Єгипту, у вигляді вогню і проголосив десять своїх заповідей та комплекс морально-етичних основ подальшого життя народу. Гора Сінай “димувала через те, що Господь зійшов на неї в огні” (Вихід, 19, 18). Далі йдеться про проповідування Ісуса Христа у Галілеї, зокрема його чудо на Генісарейському озері (див.: Євангеліє від св. Луки, 5, 1-11).

50 …у ковчезі Ноєвім святому… – У Ветхому Заповіті Ной – нащадок Адама в дев’ятому поколінні, правнук Єноха, син Ламеха. Персонаж повіствування про всесвітній потоп, влаштований Богом як помста людям за їх гріхи. Своїм праведним життям Ной заслужив прощення, і Бог наказав йому збудувати ковчег, узяти туди свою дружину і синів з невістками, а також “птаства за родом його, із худоби за родом її, із усіх плазунів землі за родом їх, – по двоє з усього увійдуть до тебе, щоб їх зберегти живими” (Буття, 7, 20). Його сини Сим, Хам і Яфет стали родоначальниками людських рас.

51 Висів ваш Байда, Митрик Вишневецький… – Згідно із українською народною піснею “В Цареграді на риночку” (“Пісня про Байду”), Байда був підвішений на залізні гаки у Стамбулі. Куліш ототожнює Байду із князем Дмитром Вишневецьким (див. драму П. Куліша “Байда, князь Вишневенький”).

52 Хасеки-Хуррем – Так називали Роксолану, дружину султана Сулеймана II. Див. примітку П. Куліша у тексті нашого видання.

53 …город Софії, колись святої… – Йдеться про Константинополь, захоплений у 1453 р. турками і перейменований ними у Стамбул. У 532-537 pp. за вказівкою імператора Юстиніана І (бл. 482-565) був споруджений храм Софії. Вважався святинею християнської церкви до 1453 р. Згодом турки перетворили храм Софії на мечеть, а у XVI-XVIII ст. добудували чотири мінарети.

54 Аріанство – течія в християнстві, засновником якої був александрійський священик Арій (кінець III ст.- 336). Аріани заперечували, зокрема, єдиносутність Бога-отця і Бога-сина (тобто Ісуса Христа). Вселенські собори 325 і 381 pp. засудили аріанство як єресь. У дещо зміненому вигляді аріанство (як соцініанство) було відоме у Польщі, а також на Україні і Білоруси в XVI-XVII ст.

55 Несторіанство – християнська єретична секта, заснована константинопольським патріархом Несторієм у першій половині V ст.

56 Цербер – у старогрецькій міфології триголовий злий пес з хвостом і гривою з гадюк, який охороняв вхід у підземне царство.

57 Нагаї – Тобто Білгородська орда, чи Буджацька орда, чи Орда Малих нагаїв, чи Добруджська орда – одна із ногайських орд (феодально-державне утворення кочовиків (ногайців) на території від Північного Прикаспію і Приаралля до Тури і Ками і від Волги до Іртиша). Виділилася із Золотої орди і остаточно сформувалася у середині XV ст. У другій половині XVI ст. розпалася на Велику Ногайську, Алтннську і Малу Ногайську орду. Була у залежності від Кримського ханства і Туреччини. Кочувала між гирлами Дністра і Дунаю. Проти неї у XV-XVІІІ ст. вели боротьбу козаки. В 1770 p. перейшла під протекторат Росії. Незабаром була ліквідована.

58 …у Кафі || Головешки тліють… – Кафа – середньовічна назва міста Феодосії. У XVI-XVII ст. була головним невільницьким ринком в Криму. Тут йдеться про штурм міста козаками в 1616 p., який супроводжувався великим розбоєм і руйнуванням. Тоді було визволено багато невільників.

59 А в Синопі й Трапезонті || Попели біліють. – Синоп і Трапезонт (Трапезунд, Трабзон) – міста в Туреччині. Козаки у 1614 p. здійснювали походи на ці міста. Як стверджують історики, до Трапезунда не доходив ніхто з того часу, як турки оволоділи Малою Азією. Згодом козаки здобули Синоп, спалили арсенал і всі кораблі в гавані. Темі штурму міста Трапезунда присвячена “комедіо-опера” К. Гейнча “Поворот запорожців з Трапезунда” (1842).

60 Сагайдачний Петро Кононович (?-1622) – гетьман українських реєстрових козаків. Здійснив ряд успішних походів до Криму і Туреччини, очолював козацьке військо у Хотинській війні 1620-1621 pp., де був смертельно поранений. Дбав про розвиток української культури, з усім кошем вступив до Київського братства.

61 Скутар – передмістя Стамбула, розташоване на малоазійському березі Босфору.

62 Золотий Ріг – бухта біля виходу з Босфорської протоки у Мармурове море.

63 Геспер – у давньогрецькій міфології божество вечірньої зірки – найпрекраснішої із зірок. Геспер греки називали планету Венеру як вечірню зірку.

64 …мов той преславний Аль-Рашид… – Халіф Гарун аль-Рашид правив у 786-809 pp., один із персонажів “Тисяча і однієї ночі”. Відомий своєю любов’ю до розкошів, науки, поезії і музики.

65 Гроб замученого Бога… – Тобто гріб розіп’ятого на горі Голгофі поблизу Єрусалима Ісуса Христа. Тепер місце паломництва християн. З кінця XI ст. до другої половини ХІІІ ст. відомо вісім хрестових походів у Єрусалим під гаслом визволення гробу Ісуса Христа від мусульман.

66 Солиман – Тобто Сулейман І Кануні (Сулейман Пишний; 1495- 1566) – турецький султан з 1520 до 1566 р. За його володарювання Османська імперія досягла найвищої могутності і найбільших розмірів.

67 Ти з Письма Святого знаєш, || Що сини Адама || Прийдуть од восток і запад || В рай до Авраама… – Авраам як “отець вірних” усиновляє по смерті кожного, хто увірував в істинного Бога, пригортаючи до свого лона. Див., наприклад, притчу про багатого й Лазаря (Євангеліє від св. Луки, 16, 19-31).

68 Як ми Болгарію в крові топили… – Очевидно, йдеться про похід козаків у Болгарію в 1606 р., коли вони, зокрема, взяли Варну.

69 Оборницький – Під цим прізвищем в історії України відомий польський ксьондз, очевидець подій 20-х років XVII ст. на Україні. Під враженням маси озброєного “хлопства” гетьмана Бородавки і бурхливої атмосфери козацької ради, він писав: “Треба боятись, якби не дійшло до повстання, до селянської війни. Дуже вже вони розійшлися тут, побачивши себе в такім зборі й силі. […] Боронь, Боже, тутешніх католиків |панів] […] їм нікуди буде тікати… Все живе піднялося в козацтво” (Історія Української РСР: У 8 т.- К., 1979.- Т. 1.- Кн. 2.- С. 247).

70 …Потія вигнали киями… – Іпатій Потій (1541-1613)- уніатський митрополит (1600-1613), один із засновників греко-католицької (уніатської) церкви на Україні, активний учасник Брестського собору 1596 р. У 1595 р. разом із луцьким єпископом К. Терлецьким при підтримці ряду інших історичних осіб почав переговори з польським королем Сигізмундом III і папою про унію православної церкви з католицькою. Автор ряду полемічних творів, спрямованих проти православної церкви і протестантства. Заснував греко-каталицьку колегію у Вільні й греко-католицьку школу в Бресті. В даному випадку йдеться про призначення королем у 1599 р. Потія архімандритом Києво-Печерської лаври, куди він не був допущений міщанами й козаками.

71 Рутський Веніамін (Йосип) (1574-1637) – київський уніатський митрополит з 1613 до 1637 pp. У 1628 p. провів реформу василіян, установивши центральну управу чину.

72 Успеннє – Тобто Успення Божої Матері. Після вознесения на небо Ісуса Христа його мати постійно перебувала у пості і молитві з надією побачити сина. День її смерті був призначений самим Богом. Її тіло поховали поблизу Єрусалима в Гефсиманії. На третій день, коли апостол Хома підійшов до гробу, тіла її вже там не було. Церква вірить, що Матір Божу взято на небо. Саме свято Успення відоме з часів раннього християнства. Святкується 15 серпня за ст. ст. Йому передує двотижневий успенський піст.

73 Кунцевич Йосафат (Іван) (1580 – 1623) – релігійний діяч, активний захисник і прихильник унії. Ставши в 1618 р. архієпископом полоцьким, домігся підпорядкування своїй владі всіх православних церков і монастирів. У листопаді 1623 р. православні жителі Вітебська напали на його будинок і убили Кунцевича, а труп кинули в Двіну. Похований в Полоцьку. Папа Пій ІХ у 1867 р. зарахував Кунцевича до святих, проголосивши його патроном для Русі і Польщі.

74 Батий (Бату, Саїн-хан; 1208-1255) – монгольський хан і полководець, онук Чінгізхана. В 1236-1243 pp. здійснив похід до Східної та Центральної Європи. В 1239 p. зруйнував Переяслав і Чернігів, 1240 p.- Київ. З 1243 р. хан Золотої Орди.

75 Плетенецький Єлисей Михайлович (1554 – 1624) – український церковний культурний і громадський діяч. З 1599 p. архімандрит Києво-Печерської лаври, повернув лаврі земельні володіння, відібрані польською владою. Відкрив Києво-Печерську друкарню (1615) і надрукував 11 видань. Брав участь у церковному соборі 1596 p. у Бресті, де виступав проти унїї.

76 Тур Никифор (?-1599) – архімандрит Києво-Печерської лаври з 1593 p. Один із активних противників Брестської унії в 1596 p.

77 Печерська лавра славою покрилась… – У XVI-XVII ст. Києво-Печерська лавра була одним із центрів науки і культури на Україні. Протистояла унії. В 1615 p. було відкрито друкарню, а 1631 p.- школу. У цих закладах працювали П. Беринда, А. Кальнофойський (автор праці “Тератургима” з додатком плану Києва і Лаври) та ін.

78 …плід Агари навісної… – У Ветхому Заповіті єгиптянка, рабиня Сари і наложниця Авраама. Бездітна Сара відповідно до тодішніх звичаїв пропонує, щоб її чоловік “увійшов” до Агари з тим, щоб усиновити майбутню дитину. Після суперечок з Сарою Агара втікає. Згодом у неї народжується войовничий син Ізмаїл.

79 Менгли-Гірей (Менгли-Герай; ?-1515) – кримський хан (1468-1515) – з династй Гіреїв. За його правління Кримське ханство вело війни з Великою ордою, Польщею, Литвою, брало участь у війні Туреччини проти Молдавії. Під кінець життя Менгли-Гірея його сини здійснили кілька походів на Росію. В 1482 р. орда напала на Україну, захопила і зруйнувала Київ.

80 …вопль юроди Досифея… – Мається на увазі самаритянський претендент на сан месії, який виступив по смерті Христа. Широко застосовував місячну символіку: 30 його вибраних учнів представляли дні місяця, а Олена – фінікійська блудниця, за аналогією свого імені з іменем Селени, – сам місяць. Згодом маг Симон (Симон-волох) відібрав у Досифея і сан, і Олену.

81 Схизматицька віра – схизма: розкол у християнській церкві (тепер вживається термін “розділення церков”) у 1054 р. на римсько-католицьку і православну. На Україні в XVI-XV1I1 ст. католики називали православних схизматами (схизматиками).

82 Як смоква та Іонина в пустині – Іона – ветхозавітний пророк. Після виконання повторного наказу Бога Яхве іде в столицю Ассірїї Ніневію провістити її знищення (через 40 років). Жителі Ніневії розкаюються у своїх злочинах, і Бог їх прощає. Через те що його пророцтво не збулося, Іона просить у Бога смерті і йде в пустиню. Однак той змушує швидко вирости над головою пророка дерево, тінь якого радує Іона. Водночас Бог посилає черв’яка, який підточує дерево, і воно гине.

83 Мов Лазаря із гробу викликало… – Лазар – житель Віфанії (біля Єрусалима), брат Марії і Марфи, які колись пригостили Христа. Його воскресив Христос на четвертий день після поховання (див.: Євангеліє від св. Івана, 11).

84 Острозький Костянтин Іванович (бл. 1460-1530) – брацлавський і вінницький староста, великий гетьман литовський. Вславився як полководець. Воював проти татар і Росії. Похований, як зазначає П. Куліш, в Успенській церкві Києво-Печерської лаври.

85 Острог – місто в Рівненській області на р. Вілії, відоме з 1100 р., значний національно-культурний центр.

86 Дубно-місто в Рівненській області на р. Ікві, відоме з 1100 р.

87 Заслав – місто на Волині на р. Горині. Колись називався Ізяславлем, відоме з 1127 р.

88 Содом – у Ветхому Заповіті – одне із двох міст (інше Гоморра), жителі яких були дуже розпусні і за це їх Бог знищив вогнем із неба. Біблія зазначає, що Содом і Гоморра знаходились у долині Сілим, де тепер Солоне море (Буття, 10, 19; 14, 2-24).

89 Торквемада Томас (бл. 1420 – 1498) – домініканський монах, керівник іспанської інквізиції. Відзначався винятковою жорстокістю. Головним у діяльності Торквемади було об’єднання Іспанії, для чого він реорганізував і розширив діяльність єзуїтів. У 1492 р. домігся вигнання з Іспанії євреїв і маврів.

90 Лойола Ігнатій (бл. 1491-1556) – іспанський теолог, засновник у 1534 р. ордену єзуїтів – католицького чернечого ордену “Товариства Ісуса” для боротьби проти Реформації і за зміцнення папської влади. Його девіз: “Мета виправдовує засоби”.

91 Псальмист – Йдеться про царя Давида, якого вважають автором “Псалтиря” або “Книги псалмів” (Старий Заповіт). У той же час ряд псалмів явно пізнішого походження.

92 …по Десні й Супою… – Десна – річка на Україні і в Росії, ліва притока Дніпра. Супій – річка у Київській і Черкаській областях, ліва притока Дніпра.

93 Лико Семен (Симеон) – похований в Успенській церкві Києво-Печерської лаври. Єпітафія йому датована 1621 р., надрукована А. Кальнофойським у його книжці “Feratourgema” (1638), с. 43-44.

94 …у Великій церкві спати вклався… – Йдеться про Успенський собор, найвідомішу будівлю Києво-Печерської лаври, її головний храм. Збудований у 1073-1078 pp., реставрований у 1723-1729 pp. Був місцем поховання визначних людей. Знищений в 1941 р.

95 …Зевесів грім… – У давньогрецькій міфології Зевс звався також Громовержцем.

96 …втопили у глибокім Пеклі, як Іуду! – Після відомої зради Ісуса Христа Іуда Іскаріот, один із апостолів, повісився. Він був проклятий Богом, як і кожен, хто повісився на дереві.

97 Дніпрові пороги – виходи гранітів, гнейсів та інших порід українського кристалічного щита між містами Дніпропетровськом і Запоріжжям. Свого часу було дев’ять порогів: Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситець (Ревучий), Вовницький, Будило, Лишній і Вільний. У Дніпровських плавнях нижче порогів на початку XVI ст. виникла Запорозька Січ.

98 Бородавка (Бородовка, Неродич) Яків (?-1621) – гетьман запорізького козацтва, обраний наприкінці 1619 р. виписними і нереєстровими козаками. В 1620 р. Бородавку було позбавлено гетьманства, а гетьманом став П. Сагайдачний. В 1621 р. командував сорокатисячннм козацьким військом під час Хотинської війни. Закутого в кайдани Бородавку невдовзі було страчено під Хотином. У літописах зазначено, що це була кара за напади на панські маєтки.

99 Борщагівка – тепер село Погребищенського району Вінницької області, розташоване на притоці р. Росі р. Оріховатці.

100 Шльонськ – Сілезія. Історична слов’янська область у верхній та середній течії р. Одри (Одер). З 1526 р. переважну частину Сілезії захопила Австрія, після 1740-1748 pp.- Пруссія. Тепер частина Сілезії належить Польщі, частина Чехо-Словаччині.

101 …з ляхвою під Москву загнався… – Йдеться про похід запорозьких козаків під проводом П. Сагайдачного і польської армії королевича Владислава в Росію (1618 р.).

102 …Косинського добром московським || Цар обсилав… – Куліш має на увазі стосунки ватажка повсталих козаків К. Косинського (? – 1593) із російським царем Федором Івановичем у 1593 р.

103 Задля Димитріїв тих підставних. – Під іменем Дмитрія Івановича (1582-1591), сина царя Івана IV Васильовича, який загадково загинув в Угличі, діяли самозванці Лжедмитрій І (? – 1606) і Лжедмитрій II (? – 1610). Лжедмитрій І протягом 1605-1606 pp. був російським царем. Убитий під час повстання в Москві. Лжедмитрій II видавав себе за російського царя, який нібито врятувався під час повстання 1606 р. В 1608 р. окупував с. Тушино, звідки робив спроби захопити Москву. Наприкінці 1609 в. втік до Калуги, де невдовзі був убитий.

104 Спогадав ти й про Остапа… – Очевидно, йдеться про київського і черкаського старосту Остапа (Євстахія) Дашкевича (? – 1535). Разом з кримськими татарами організував два походи на землі Російської держави. Історична традиція хибно вважала його першим козацьким гетьманом.

105 І самого Наливая, || Що царем зовуть п’яниці… – Як пише І. Франко, “при кінці XVI ст. […] в уяві польської шляхти явився претендент на українську корону в особі хороброго вояка та козацького ватажка Семена Наливайка. До його смерті […] розійшла серед польської шляхти легенда, де він за життя велів звати себе “царем Наливаєм” і що його перед смертю посаджено на розпаленого залізного коня, а на голову вложено розпалену залізну корону (по іншій версії після такої коронації спалено в мідянім биці)” (Франко І. Зібр. творів: У 50 т.- К., 1984.- Т. 42.- С. 176). Там же Франко говорить про наявність уже в Наливайка ідеї самостійної Української держави. В той же час Франко справедливо висловлює сумнів щодо справжності таких пісень про Наливайка, пов’язуючи це із явно літературним походженням ряду пісень у зібранні Срезневського. Як зазначає упорядник тому творів І. Франка М. Яценко, про С. Наливайка все ж були складені народні пісні і посилається на “Запорожскую старину” І. Срезневського (Див.: Там же.- С. 520).

106 …”во гресях родила грішна мати!” – Вислів із п’ятдесятого псалма (Книга псалмів), християнської щоденної молитви.

107 Дике Поле – історична територія між Доном, верхньою Окою та лівими притоками Десни і Дніпра. Назва виникла у XVI ст., коли селяни почали переселятися в пониззя Дніпра і на Дон, де оголошували себе вільними козаками, впроваджували власне самоуправління, будували укріплені лінії.

108 Зефір – у давньогрецькій міфології син Астрея й Еос, брат Борея й Нота, бог західного вітру.

109 Лютерського єретицтва… – Мартін Лютер (1483-1546) – діяч Реформації в Німеччині, основоположник лютеранства Виступив проти торгівлі індульгенціями. Основним догматом лютеранства є положення про спасіння душі через особисту віру (без посередництва духовенства). Лютерани об’єднуються в національні євангелістські церкви, які входять до складу Всесвітньої лютеранської федерації (з 1947 р.).

110 І кальвін завзятих… – Маються на увазі учні і послідовники Жана Кальвіна (1509-1564),-діяча Реформації, засновника кальвінізму. Кальвін відзначався фанатичною нетерпимістю до противників свого вчення. Його діяльність сприяла поширенню протестантизму. В основі кальвінізму лежить догмат про “абсолютне напередвизначення” Богом людської долі ще до створення світу. Існує в трьох формах: реформатство, пресвітеріанство, конгрегаціоналізм. Поширений головним чином в англомовних країнах.

111 Медуза – у давньогрецькій міфології найжахливіша з трьох горгон (крилатих жінок-страховищ), погляд яких усе живе обертав у камінь. Серед них лише Медуза була смертною: Персей відрубав їй голову і віддав Афіні. З крові (чи тулуба) Медузи народився крилатий кінь Пегас.

112 Давид – цар Ізраїльсько-Іудейської держави в Х ст. до н. е. Наділений рисами епічного героя. Виходець із міста Віфлеєма, молодший син Ієсея (із коліна Іуди), пастух. У бою переміг великана-філістимляна із Гата (Гефа) Голіафа. Батько Соломона.

113 Мов сугак на вольній волі… – Тут і через строфу цитата із відповідно другого і третього днів “древнего брачного торжества” із твору П. Куліша “Хуторянка, або Співана хвала молодої перед весільними гостьми”.

114 Пісень до неї пісня обізвалась… – Куліш має на увазі “Пісню пісень” (“Пісню над піснями”) – одну із книг Старого Заповіту.

115 Альдебаран – зірка першої величини в сузір’ї Бика, має ясно-червоне світло. Араби називали Альдебаран Абенезра, греки – Лампадіас чи Гіпохирос. Вважають, що ця зірка тотожна із духом Таштер в індусів, від якого залежить весняне рівнодення.

116 Петро Великий (1672-1725) – російський цар з 1682 р., імператор з 1721 р. Почав царювання як молодший цар разом з Іваном V Олексійовичем і співправителькою Софією Олексіївною. Поступово зосередив усю владу. Ряд енергійних заходів політики Петра І сприяв утвердженню абсолютизму в Росії. Приділяв увагу розвитку науки і культури.

117 …Велика наша Катерина… – Тобто Катерина II Олексіївна (1729-1796) – російська імператриця з 1762 р. За час її правління були оформлені станові привілеї дворянства, посилилось гноблення селян. Приєднала до Росії ряд земель. Ліквідувала гетьманство (1764), зруйнувала Запорозьку Січ (1775). 1783 р. на Лівобережжі і Слобожанщині юридичне оформила кріпосне право. Куліш загалом позитивно оцінював її правління. До наведеного Кулішем у тексті автографа свого коментаря у першодруці в ЛНВ (1901.- Кн. 3.- С. 258) Франко подав своє розуміння політики Катерини II: “З тим “великим світом” Куліш багато носився ще й у “Хуторній поезії”, забуваючи, що слова “великий світ” зовсім не оригінальний український ковцепт, а давня московська титулятура царів, і що вжиті вони в українській (хто знає ще, чи народній, чи більше книжній) пісні не в значінню похвали, а в зв’язку з докором за те, що Катерина послухала графа Рум’янцова і занапастила козацькі вольности. Таке-то було все з Кулішем: загалом він відмовляв кобзарським пісням і думам усякої історичної стійности, але там, де в тих творах знаходив щось таке, що бодай здалека, вирване зі зв’язку, підпирало його хоробливо-пристрасні погляди, давав тим словам вагу і вартість більшу від яких хочете документальних свідоцтв. Таке було, прим [іром], з тим куплетом народної пісні, де буцімто українські жінки проклинають Хмельницького: “Бодай Хмеля Хмельницького перва куля не минула!” Се прокляття Куліш на всі лади повторяв і в своїх українських і в російських памфлетах, не дбаючи зовсім про те, що пісня говорить про “Хмеля-Хмельниченка”, отже, по всій правдоподібностя про Юрася, а не про Богдана. Характерний приклад неоправданої заїлості Куліша против Хмельницького вказаний мною в праці “Хмельнищина 1648-1649 років у сучасних віршах”, стор. 42-43″.

118 Як Магомет в Медину ще втікав. – Медина – друге священне місто (після Мекки) у мусульман. Мухаммед, не визнаний жителями Мекки, знайшов підтримку в Медині, де і похований. Переселення Мухаммеда до Медини набуло в мусульманській традиції типових рис втечі пророка, як і в Біблії.

119 Всезнание обіцяв диявол Єві, || Як замутив їй розум у раю… – Живучи у раю, Єва і Адам могли все їсти, крім плодів з дерева із середини саду. Змій, спокусивши Єву, змусив їх обох з’їсти цей плід, обіцяючи, що “ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло” (Буття, 3, 5).

120 Сатанаїл – середньовічні богомоли (єресьна християнському грунті, типологічна манихейству) говорили про Сатанаїла (Сатана плюс el, “Бог”) як сина Бога і брата Ісуса Христа.

[a] Як зайняв цар Олексій Михайлович за Хмельниччини Білу Русь, дак визволені з-під ляхів міщане перш усього просили в царя такого присуду, щоб у городах не жили в них ні жиди, ні козаки. (Читай про се, охочий, в друкованих актах.)

[b] Що татаре по-нашому насміхались із нашого люду, про се писав ще в XVI столітті знакомитий колонізатор Фастова, воювник і політик, біскуп київський Юзеф Верещинський.

[c] Преславний коронний гетьман Жовковський зветься в турецьких літописях Зулуш. Голову його, стяту на Цоцорі, повішено в Стамбулі під тими ворітьми, що по ним турецьке царство прозвало себе Високою Портою, Блискучою Портою і Щасливими Ворітьми.

* У автографі – трупу. Це очевидна описка: у попередній редакції маємо лупу. – Ред.

* Буркулаб – сановник волоський, губернатор і комендант.

* Білим морем звали турки море Средиземне з його Іонікою.

* Кричать телюги полунощи, рци, лебези розпущени (“Слово о полку Ігореве”).

* Солиман II Великоліпний царював од 1520 до 1566 рoку.

* Стілько полонян, бранців і бранок приводили татари в Крим раз по раз, що жид митник у Перекопі, дивуючись, питав: “Чи надовго ще стане люду на Вкраїні? Чи й досі, – мовляв, – не спустіла вона? (Про се читай, охочий, у Михалона Литвина, що писав учневі свойму, королевичеві Сигізмундові-Августові фактове оповідання про Київщину і інші руські землі.)

* Навіть по тюрмах, по фурдигах значні туркені ходили з милостинею. Читай оповідання коронного польового гетьмана Конєцпольського, що впав у неволю на Цоцорі ж таки (Pamietniki о Koniecpolskich, przez Przyleckego.) “Пам’ятники про Конєцпольських, укладені Пшилецьким” (польськ.). – Ред.

* Слова сі по-нашому будуть т в о р я щ а р а д о щ і.

* Сей гарем существовав під кришею так названого Храму Господня, спорожнено його недавно, вже за нашого часу. (Читай вояжуваннє в Палестну француза Габріеля Шарма.).

* Тур був козакуватий архімандрита Печерської лаври: не попустив її унітові-митрополитові Потієві.

* “Суть-бо Греци лукви до сего дня” (Нестерова літопись).

* Слова Кромера: “Princeps omnium saeculorum memoria dignissimus” (князь, найдостойніший пам’яті всіх віків.)

* Католицький церковний спів, що виконується як вдячний Богові; молебень (лат.). – Ред.

* Князем Василем звано Костянтина Василя Костянтиновича Острозького.

* Даремно (лат.). – Ред.

* У нас і досі говорять: поїхав до Москви.

* Виморочні маєтності.

* Оборницький писав до короля: “Brodawka in oratione sua, in consilio sua dixit hoc in caetera: Przed wojskiem Zaporozkim drzy Ziemia Polska, Turecka і wszystek swiat”. Він же доносив королеві і про білоцерковського жида. (Бородавка в своїй промові у раді зокрема сказав: (лат.). – Ред. “Перед військом запорозьким тремтить земля Польська, Турецька і весь світ” (польськ.). – Ред.)

* Козацтво наше, як і Гомерові Данаї, вбачало своїх богів і богинь про тихій годині, оповідувало про дива ченцям, а ті вписували в “Тератургиму” і в таке інше.

* У Сагайдашного коні звались то Левами, то Барсами, то Турами.

* Ніхто з новичків на Низу не звався тим ім’ям, що в городах.

* Невмираками звались такі козарлюги, що в бою до дев’яти раз оживали битись.

* Турецький султан – те саме на Востоці, що римський папа на Заході той – намісник пророка Магомета, а сей – намісник Ісуса Хреста.

* Ліберальна ніби преса новоруська не хоче признати за Катериною Другою титула В е л и к а. Ми ж, староруси, совершали їй хвалу із уст її ворогів, славлених останнім кобзарем козацьким. Як зруйнувала вона Січ (се була не найменша з її заслуг перед потомством), самі зруйновані проложили їй пісню:

В е л и к и й с в і т наша мати
Напуст напустила:
Славне військо запорозьке
Та й занапастила.

* Кінець поеми згорів під хуторну пожежу.


ПРИМІТКИ - КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН