Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ПІСНЯ СЬОМА. Дума перва

Дивна чутка по Стамбулу,
Дивна вість літає:
Падишах своїй цариці
Берло довіряє!

Берло, жизні знак і смерті,
Власті над військами,
Над галерами, скарбами,
Землями й морями.

І не море на Босфорі
Вре та в берег плеще:
Від тополі до тополі
Чадра чадрі шепче…

І не вітер по дібровах
Чинарі гойдає:
До чалми чалму розмова
Тиха нахиляє.

“Мабуть, вже кончина світу,
Що султан великий
Догоджає без завіту
Норовам русинки.

Повеліла – і знак смерті,
Жизні, ба й потуги
У руках блищить у неї,
Турку для наруги.

На коліна (о пророку!)
Став перед блідою,
І назвав (о стид Востоку!)
Дівою святою.

І своє наслідне берло
(О сини й унуки!),
Мов жіноче веретено,
Їй подав у руки”.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ПІСНЯ СЬОМА. Дума перва - КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН