Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







НА ГРЕБЛІ

На греблі трускій та предовгій,
Що сипано ще за татар,
Задумавшись, їду бідою…
Знемігся мій коник, пристав.

За греблю сю наші ховались,
Почувши, що в полі Орда,
І цілими тут оставались:
Бо їх боронила вода.

Татарських бахматів ні бистрий
Дністро, ні Дніпро не лякав;
Один тілько стрижень багнистий
Одавагу їх дику впиняв.

Задумавшись їду… Згасає
Червоний на заході світ;
З-за хмар молодих випливає,
Село над болотом ячить.

Реп’ях наш, причепа жид, мимо
Іде в хутряному шлику.
Запахло водою та димом,
Завізно в млині-вешняку.

От, стрижень бурчить лотоками;
От, купи мішків на возах;
Кругом таганка з люлечками
Сидять хлібороби в брилях.

Під возом в сопілочку хлопчик
Цвірінькає, учиться грать,
Немов у дупельці горобчик,
Що хоче й собі свірготать.

А там, в комишах на затоні,
Качки, полякавшись, кричать;
Тут путані пирськають коні,
Воли круторогі лежать.

Воно мені все так знакомо,
І гребля, й вози, і вешняк,
Немов би я був се вже дома,
Неначе се рідний мій шлях.

А де моя теплая хата?
Де ждуть-визирають біду?
Усюди за гріш маю свата,
Да брата нігде не знайду.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)


НА ГРЕБЛІ - КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН