ДО ПЕКЕЛЬНОГО НАПЛОДУ
Нема в вас між людьми “серденька дорогого”,
Ні брата, ні сестри, ні жінки, ні дитини:
Ви любите себе, себе і більш нікого,
О кодло кам’яне єхидної єхидни!
Ви любите себе з утіхами своїми, –
Кум аннє потайне з мамоною неправди,
Пер ешепти ночні із ницаками злими,
За зраду ближнього од деспота награди.
І в браті, і в сестрі, і в жінці, і в дитині
Ви любите свого хижацтва підпомогу;
Щоб широко ваш рід осівся на Вкраїні,
Муруєте церкви та молитеся богу.
Хто ви і звідкіля? хто предок ваш нечистий,
Що породив на світ таку гидку гидоту?
Чи вже ж вам праотця создав той дух пречистий,
Що сонцем розуму освічує темноту?
Ні, предок ваш сидить в таємній преісподній,
Де злість його кипить і полом’ям палає,
Куди весь рід людський, в тісноті безисходній,
Героїв правоти даремно посилає.
Навік одділено, до дня суда страшного,
Лукавих од святих безоднею розлуки,
Як темряву густу від сяєва ясного,
Як правду від олжі, як н етям од науки.
І не доступиться ніхто з великодушних
В той т артар смертяний, що пліндруванням дише,
Звідкіль до нас летять рої панів бездушних,
А право зверхності сам Вельзевул їм пише.
Співаємо, що смерть уже згубила жало,
І трубимо, що ад втеряв свою побіду…
Ні, наше торжество ще й досі не настало,
Сошествія во ад не бачимо і сліду.
Розв ерста день і ніч пекельная утроба
Ригає з асів свій на ваше брачне ложе,
І плодиться од вас та людожерна злоба,
Котрої подоліть дух благості не зможе.
“Осанна!” – кричите ви в душі своїй лукавій.
Ти, господствуєш в глибокій преісподній!
Гряди во тьмі до нас, пекельний царю слави,
І внівець обертай благі діла господні!”
Ні, темряво густа! тобі нас не окрити…
Не вічно буде лжа в’язати людям руки:
Почезнуть, яко дим, дияволові діти:
Воскресне правди бог у сяєві науки.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)