Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ЛІС

Вовтузяться в грунті гриби.
Цвітуть черемухи млосно.
Дубів золоті герби
Горять під коронами сосен.

Біліють храми беріз.
То мудра і древня держава –
вкарбований профілем ліс
в черленого сонця кружала.

Тут кожен сам собі пан,
живе по своєму закону.
І сонце – найвищий Коран
І крона – найкраща корона.

Століття – лише на розгін.
Звір’я – від мурашки до лева.
У сосен державний гімн:
“Ненавиджу дрова з древа!”

І тільки при людях, мабуть,
дерева тремтять від жаху,
бо кращих із них поведуть
ні за що ні про що на плаху.

Каліками – тими погребують.
Найкращих зрубають, повалять…
Задзвонять над ними погребно
білі дзвони конвалій.

І гірко в нічній глушині
запалять люльки серед моху
старі бородаті пні –
підданці царя Гороха.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


ЛІС - КОСТЕНКО ЛІНА