Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





“Не варто жаліти, жаліти не варто…”

Не варто жаліти, жаліти не варто,
Що став я дорослим напровесні літ:
За справу велику, до доброго гарту
Я рушив солдатом в розбурханий світ.
Хай інколи чув я: “Яке ж бо зелене…”
Та в серці ніколи не ввійдуть жалі:
Вітчизна, як мати, схилялась до мене
Й дорогою чесних вела по землі.
У вірші нелегко сповна розказати,
Про вас, фронтові побратими мої,
Про все, що солдатам приносять бої.
Єдину я думку висловлюю лише,
Що в світ проростає крізь душу мою:
Як тільки за неї побудеш в бою –
І вистоїш. Тим-то з Вітчизною злиті
Усі мої думи і віра тверда
У те, що недарма живу я на світі,
Хоч вперше на фронті взнав ціну труда.
Тому я люблю в дні погожі і грізні
Усе, що відстояли ми на війні.
Люблю, бо з дитинства належу Вітчизні,
Люблю, бо Вітчизна належить мені.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,00 out of 5)

“Не варто жаліти, жаліти не варто…” - КАРПЕНКО МИКОЛА