Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





12. ФРОНТОВИКИ

М. і М.

Їх здружила минула війна,
Повінчав гордий стяг під зорею.
Він – колишній комбат. А вона –
Санінструктор його батареї.

…Як приїхав на взвод лейтенант, –
Де ж тут будеш байдужим, до біса?
Майже вся батарея – з дівчат,
І між них – симпатична Меніса.

Бойова веселунка така,
А вуста – вони дихають жарко…
Що ж береш ти в полон юнака,
Темноока зваблива татарко?

Засигналило серце: вона! –
І весняна захлюпала повінь…
Та підступним кощеєм війна
Слала бомби на квітку любові.

Цілив з неба важкий кулемет
В стебельце нерозкритої квітки, –
Ніби в той стратегічний об’єкт,
Що його боронили зенітки.

Все було у поході труднім:
Поруч десь – костомаха триклята
І дволикий отой анонім,
Що доносив не раз на комбата.

Мов, яка це любов? – Сурогат!
Все це – проза, окопна і груба:
І нелюбий тій дівці комбат,
І комбатові дівка нелюба.
Та й до того ж в годину сумну
Не кохать – воювать випадає…

А подружжя згадає війну –
І любов свою першу згадає.
І літа найдорожчі свої –
Що їм, чесним, до наклепу того?..
А ще сняться подружжю бої
На порозі життя молодого.

Сняться хлопці у касках стальних
І в шинелях солдатських – дівчата…
Батарея приходить до них –
І стає у любові на чатах.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

12. ФРОНТОВИКИ - КАРПЕНКО МИКОЛА
 »