НІЧ НА АДРІЇ

Related posts:

1. СТАРЕ МІСТО Тумани, тумани над містом пливуть, Як хвилі гойдаються сонні… І клаптями тануть, і лавою йдуть Такі монотонні… Завис олив’яний, імлистий […]...
2. ПРИ ЗАХОДІ На синій шибі сонних хвиль Стелився сонця срібний луч, Ліг фіолет на зелень гіль, І кров багрила стіни круч… А […]...
3. “Хати, прив’язані до хмар димами…” Хати, прив’язані до хмар димами, Пливуть кудись за хмарами хати. Пливуть хати з дорогами, садами, Пливуть, пливуть, кудись пливуть хати. […]...
4. КРУГ СОНЦЯ СПУСКАЄСЬ Круг сонця спускаєсь на срібні корони Верхів з ледовими полями, В далекому скиті проснулися дзвони І дзвонять ярами-світами. Під облаком […]...
5. “НАДІЯ” …А з ночі скавуліло море Пісні своєї сили й суму, Вершились хвилі, наче гори, Вбрані в сніжні завої шуму… Йшов […]...
6. “Тихо гойдаються в синьому морі…” Тихо гойдаються в синьому морі Іскоркі-зорі, Ніби купаються в хвилі блискучій Рій їх летючий. Скелі здіймаються, ще неостилі, Темні, похилі. […]...
7. “Чорна хмара сонце вкрила…” “Чорна хмара сонце вкрила, Грім гуркоче з-за гори… Ніч простерла чорні крила; В’ються вихрами вітри. Я злетів би понад села […]...
8. “Квітчастий луг і дощик золотий…” + Квітчастий луг і дощик золотий. А в далині, мов акварелі, – Примружились гаї, замислились оселі… Ах, серце, пий! Повітря […]...
9. “Цвіт в моєму серці…” Цвіт в моєму серці. Ясний цвіт-первоцвіт. Ти той цвіт, мій друже, Срібляний первоцвіт. Ах, ізнов кохана, Де згучала рана – […]...
10. СКОРБНА МАТИ Проходила по полю Обніжками, межами. Біль серце опромінив Блискучими ножами! Поглянула – скрізь тихо Чийсь труп в житах чорніє… Спросоння […]...
11. “Молодий весняний грім…” Молодий весняний грім, Синє його рокотання Збуджує в серці моїм Тужливе чекання, Коли вже знедолений люд, Зачувши весняні грози, Не […]...
12. УЖЕ ДЗВЕНЯТЬ Уже дзвенять і ніжно врунять, Шумлять березові гаї. А журавлі летять і струнять, Пливуть у вишині. Глибоке небо синє-синє. В […]...
13. “Стрижі над річкою снують…” Стрижі над річкою снують, Рахманяться долини. Пливуть з минулого в майбуть Обвітрені хмарини. Пливуть вони понад усім, Що знали і […]...
14. ТРИВОЖНЕ ПЕРЕДЖНИВ’Я Зачастили дощі – та непрошені, А хліба на полях ще не кошені. Вже не день і не два – хмари […]...
15. ДО ПОРТРЕТА САКСАГАНСЬКОГО Дивлюсь, Кабице незрівнянний, На молодечий твій портрет, – І зачарований, і п’яний Тобі присвячую сонет. Кому артиста серце знане? Йому […]...
16. В ОДНУ РІКУ НЕ ЗАЙДЕШ ДВІЧІ В одну ріку не зайдеш двічі – Вже інша хлюпає вода. Буває: враз охопить відчай І довго в вічі загляда. […]...
17. КАРПАТСЬКІ ЯБЛУКА Яблука звалися райськими, Райськими ночі були. Понад борами космацькими Хмари вінками пливли. Річка в долині світилася, Срібна од місяця й […]...
18. “В океані повітря, що хлюпа на долах земних…” В океані повітря, що хлюпа на долах земних, що безкрає сьогодні і завтра пребуде безкрає, – приміські електрички, достоту підводні […]...
19. “Портрет жіночий на стіні…” Портрет жіночий на стіні, У грубі жевріють вуглинки, І тихо-тихо, як у сні, Пливуть за вікнами сніжинки. Пливуть за ними […]...
20. ГОМІН ГІР Шпиль вінчають хмар отари, Мов з вулканів темний дим, Зорі сяють, через хмари Блиском блимають блідим. По узбіччях стогнуть дуби, […]...
21. ПО БУХТІ СКРІЗЬ Катер дає третій гудок – Блискучий, витворний катер. Місячної ночі ми кидаємо Владивосток І рушаєм в бік, де темніє кратер. […]...
22. “На поталу камінним кригам…” На поталу камінним кригам, На глуху наругу вітрам, На зневагу звірам, що плигом Проминуть і квітку, і храм. Оддаю і […]...
23. “У присмеркові доброї дібровості…” У присмеркові доброї дібровості пшеничний присмак скошеного дня. На крутосхилах срібної дніпровості сідлає вічність чорного коня. Киреї хмар на плечах […]...
24. ТІНІ ЗАБУТІ Хмари над лісом пливуть в далину, Вітер свистить свою пісню сумну. Чую в тій бучі забуті слова, Часу далекого мла […]...
25. КОЛО КОЛОДЯЗЯ Нагулялося по небу Весняному сонце, Зазирає на добраніч У низьке віконце. І проміннячком угору Огняним стріляє; Хрест на церкві розтопленим […]...
26. ЗОБАЧЕННЯ Вийди, коханко, вийди, миленька, Нічної вийди години; Дай поцілую, дай помилую, Серце, тебе наєдині. Дай подивлюся, дай погляжуся В ясні, […]...
27. ШІСТНАДЦЯТЬ РЯДКІВ ПРО ДОЩ Таких крейдяних хмар не бачив я давно: вони громадно йшли на сплющене вікно. Чи втрима рами криж, в якому скалки […]...
28. ОПІВНОЧІ О дванадцятій в хаті тихо, О дванадцятій в хаті ясно, О дванадцятій ночі в хаті. Місяць хилиться над причілком, Зорі […]...
29. ОЗЕРА ДНЯ Озера дня У берегах ночі Пливуть у безвість. Пісня Всесвіту Розсуває береги До нескінченності. Людина – Маленький човник – Веслує […]...
30. ЗАХОДИТЬ СОНЦЕ Праворуч – сонце і пожежі! Палають гір високих вежі, Палають хвилі вогняні, І хмари в димі і огні. Ліворуч – […]...
31. ЗОРІ В холодні ночі звужуються зорі, немов зіниці божевільного. Моторошно й пильно дивиться Всесвіт – Великий Маг, – піднявши над землею […]...
32. ПРИ СВІТЛІ МІСЯЦЯ Повернутись електричкою Пізно увечері, Привезти із собою Татарського зілля, Очеретових котиків Чи соснових шишок. Покласти усе на балконі, Вимкнути світло […]...
33. “Синів чекають матері…” Синів чекають матері, Ворожать у різдвяні ночі. Даремно плакатимуть очі – Сини не прийдуть на зорі! Старим привидяться в кутах […]...
34. ВІДЛУННЯ ГОРОБИНОЇ НОЧІ Задихалося літо жнивами І просило вологої ласки… Я ж тобі молодими словами Тої ночі розказував казку. Серед хмар заметались жар-птиці, […]...
35. Дівичії ночі Висушили карі очі Дівичії ночі. “Черниця Мар’яна” Розплелася густа коса Аж до пояса, Розкрилися перси-гори, Хвилі серед моря; Засіяли карі […]...
36. “Димів долиних вечорове стлище…” Димів долинних вечорове стлище, Крила низького повечірній плин, І попелище хмар ще попліє поки що До погляду зорі подимлених долин. […]...
37. МІСЯЧНА СОНАТА Шовковим руном здовж небозводу Пливуть, снуються сріблисті хмари, А поміж ними, омлілий з ходу, Блукає місяць і сіє чари. На […]...
38. “…про білі ночі. про рожевий сутінок…” …про білі ночі. про рожевий сутінок. про ко – лихання сіроморя в туманах. про найтихший гуркіт. про найтихший стогін. хвилі. […]...
39. ПЕРЕД ГРОЗОЮ Чорно-сизе шатро напинають вітри і, як дика орда, вже летять на Дніпро, де реве чорторий, де бунтує вода… Грає грім […]...
40. “День – як рік. Хмари й то вже стерлися…” День – як рік. Хмари й то вже стерлися Чистять небо з ночі до ночі. Сонце кроквами в обрій вперлося […]...