“вставайте рано, татку, треба майити хатку, то-то ваша робота, бо днесь цвітна субота”. лепеха долівки чадить русалчиним волоссям подовженим місячним […]

спить у хлібі смерть провалюються орачі повільно в ниву де жито їхніх рук мене ще держить проти неба аби з […]

в душі твоїй холоне мокра пташка з очей її вже осінь дивиться в поля де в її двох копанках що […]

темрява голосить голістю дівчини дзеркальністю трьох зірок з темного рота води за порогом привертання руки до тремтіння її тіла що […]

а жалілись Господу святі що нема нігде на небі Миколая голосом з твердого світла янголів гукнув Господь – хай прийде […]

“Любіть її. Во время люте, В остатню тяжкую минуту За неї Господа моліть”. Т. Шевченко вже до вічности півкроку та […]

сон крилами з попелу у терпкості жіночої квітки розчиняє зів’ялі руки дитини оглухлої від шепотіння джерел що ширяться великими очима […]

“тихо-тихо Дунай воду несе а ще тихше дівка косу чеше” – благослови Боже і отець і мати своєму дитяті косу […]

“Умерти й сліду не покинуть на обікраденій землі”. Т. Шевченко лиш журавлині голоси того продовжать кого корогвою розіпне відчай над […]

“їхала Маруся до вінця, сіяла росу із рукавця” на Купала Сонце грало обнімало Воду як зродились за повір’ям з того […]

провалюється сонце у церкві вечора туляться одне до одного сироти очі заплющені роти розкриті широко а голосів нема