проростання рук із землі з плачу світла що руками маленької баби сіє павуків у сонну дитину де блакитні риби неба […]

старі баби хрестяться на веселку так дивно наближаючи пучки до тіла ніби садять у землю квіти 1979

човни крізь дим тіла у сон глибокої квітки смерті у заплющених очах заснованих сухою летючою слиною ідолів далини які пестять […]

присмерком мовчання Бога розвидняєшся калиновий краю з холоду журавлиних голосів полеглих які відлітаючи у вирай над попелом тисячоліть не можуть […]

“…люди все мечу преданы… без остатку не щадя ниже младенцев не только стариков…” “Летописное повествование о Малой Руси” А. Ригельман […]

дим крови розмитих облич далечінню ховає пісню у матір яка з чорної корови вигонить ніч у поле пощербом тихого ляку […]

“благослови, Боже, й Пречистая Мати своєму дитяті короваю бгати”. налетіли молодиці-коровайниці що ті зозулиці барвінковими чолами засвітили борошном ясним з […]

із смерти квітки хтось вийшов у смеркання дівчини й коня ляком порожнього поля у очах випитого небом сурмача заскоченого трояндовим […]

сльоза породжує шаблю по той бік ганьби ледачої крови де сліпа криниця обмиває лице народу щоби темрява напилася з бандури […]

два птахи вдарилися грудьми над полем хліби за душу над виораним лицем сухе зерно в дитячій долоні паде тихий сніг […]

темрява голосить голістю дівчини дзеркальністю трьох зірок із темного рота води за порогом привертання руки до тремтіння її тіла що […]

дощ ламає довгі прозорі пальці небо кольору льоду в твоїх довгих долонях синє насіння вітру твої сни вбрід переходять ще […]

Ганні Собачко мати сутінок мальвового цвіту як зозуліють квіти у вашому цвітінні де ви розчиняєте нічні пуп’янки дотиком тихого пензля […]

“Є ливада, а на тій ливаді – Верба*, а під Вербою сидить дівка розплетена, а в тієї дівки одне око […]

в усмішці руїна світла квіти флейти що гасне у дощах їх тіл коли ховають животи у чистих травах у гудіння […]