МОКРИНИ - ІЛЛЯ ВАЛЕРІЙ

в душі твоїй холоне мокра пташка
з очей її вже осінь дивиться в поля
де в її двох копанках що на лиці твоєму
зерна дощу кільчаться
промини наш хліб у полі
нашу печаль в осені
хай на нашому хлібі
висохнуть твої сльози
а мокра стріха – крилом душі
що її осінь обляже
щоби перевести людей
через янголову сльозу
в якій лише дощ чує
як плачуть серпи

МОКРИНИ