Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Мов купальське гильце, в срібну нічку на Йвана Купала…”

Мов купальське гильце, в срібну нічку на Йвана Купала
зодягав колись в трави і в квіти тебе зодягав.
Десь зоря в пелинах, наче біла лебідка, ячала,
білим лебедем місяць посеред латаття ячав.

Дарував тобі пахощі липи і дев’ятисилу,
дарував тобі сяйво роси, що зібрав на щирці.
І зеленого коника скрипку зелену двокрилу
я тобі дарував, щоб в твоїй гомоніла руці.

Бурштиновий струмок, наче стрічку, заплів у волосся,
а в струмку бурштиновому рибок холодних заплів,
і в струмку попливли твої темні, розмаяні коси,
карий погляд в струмку, наче човник, за ними поплив.

Я тебе обіймав – твої квіти і трави холодні.
До грудей пригортав і тулив до зсудомлених уст
твою трепетну й ніжну, твою загадкову безодню,
ту, яку і сьогодні розгадувати не берусь.

Й ти мене обіймала у нічку на Йвана Купала
гіркотою квіток, гіркотою настояних трав.
Десь зоря в полинах, наче біла лебідка, ячала,
білим лебедем місяць посеред латаття ячав.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,33 out of 5)


“Мов купальське гильце, в срібну нічку на Йвана Купала…” - ГУЦАЛО ЄВГЕН